Кременевий комплекс пам’ятки Голишів-Замчище на Волині

Анотація

Археологічні дослідження поселення Голишів-Замчище на Волині проведені у 1972–1973 рр. під керівництвом Миколи Пелещишина. Пам’ятка двошарова – волинсько-люблінської (передкласична фаза) і трипільської (група Касперівці-Гордінешти) культур. Виявлено 284 артефакти, виготовлені з місцевого кременю Надстир’я (260 екз. – 91,5%) і Мізоцької височини (17 екз. – 6%) туронського походження, та з нижньо- (4 екз.) і верхньосеноманського (2 екз.) відкладів (загалом 2,1%).

Розкрито макропластинчасту техніку обробки кременевого сирівцю, пов’язану з розколом одноплощадкових нуклеусів, переважно циліндричних.

Вперше у вивченні кременярства енеоліту заходу України здійснено кількісний розподіл пластинчастих сколів за класами промірів довжини (інтервал поділу 10 мм) та ширини (інтервал поділу 5 мм), що дало можливість аргументувати технологію їхнього отримання. За довжиною серед 79 пластин з 10 типами виокремлено 20 коротких (41–70 мм – 25%), 53 середніх (71–140 мм – 67%) і 6 довгих (141–180 мм – 8%), за шириною вони розмежовані на 11 пластинок (11–20 мм – 14%), 32 пластини (21–30 мм – 41%), 28 макропластин (31–40 мм – 35 %) і 8 суперпластин (40–55 мм – 10%).

З-поміж 135 уламків пластинчастих сколів наявні 15 пластинок (11%), 67 пластин (50%), 43 макропластини (32%) та 10 суперпластин (7%).

Зроблено кількісний розподіл 195 знарядь праці за функціональним призначенням та асортиментом з 11 найменуваннями, серед яких переважають ретушовані пластинчасті сколи (77 екз. – 39,5%). У цій групі ріжучих інструментів домінують двобічно оброблені уламки пластин (28 екз. – 39,5%) і пластини (18 екз. – 23,4%), яким незначно поступаються аналогічні за видами заготовок артефакти з ретушшю поперечних, переважно скісно-прямих, та стрілчастих кінців і окрайок (по 15 екз. кожні, з покажчиками, відповідно, 19,4%).

Віднайдені також сокири зі слідами шліфування і без нього (31 екз. – 15,9 %), скребки (3 екз. – 15,4%), виготовлені на пластинчастих сколах (40%) та відщепах (60%), і різці (29 екз. – 14,9%), спродуковані виключно на пластинах та їхніх уламках, ретушовані відщепи і прокрутки (по 7 екз. – по 3,6%), вкладні до серпів (6 екз. – 3,1%), розтирачі (5 екз. – 2,6%), свердло, проколка і долотоподібний предмет (сумарно 1,5%).

У виробничому інвентарі чільну позицію займають пластини, довжиною 51–120 мм (49 екз. – 80%) і шириною 16– 40 мм (54 екз. – 89%), а серед їхніх уламків, відповідно, розмірами 41–90 мм (57 екз.) та 16–35 мм (62 екз.), по 87% у кожному класі промірів.

Домінують відщепи, довжиною 46–80 мм (21 екз. – 81%) і шириною 31–55 мм (22 екз. – 85%).

При здійсненні вторинної обробки пластинчасто-відщепових сколів використано різновиди (здебільшого мікро- та дрібнофасеткові) зубчастої та лускоподібної ретуші, що кількісно переважає, та струменевої, переважно скісної, середньоі крупнофасеткової.

Ключові слова: енеоліт, волинсько-люблінська культура, трипільська культура, поселення, Голишів, Волинь, кремінь, техніка обробки, пластина, відщеп, знаряддя праці, ретуш.