Аграрна політика радянської влади в Україні в 1919–1920 роках

Анотація

На значному фактичному матеріалі висвітлено суть аграрної політики радянської влади в Україні в 1919–1920 роках, форми і методи її здійснення. У період реалізації політики “воєнного комунізму”, стійкість більшовицького режиму в Україні визначалась, перш за все, підтримкою його селянством. Однак, реальні заходи радянської влади щодо українського села, яке Москва розглядала як джерело продовольства і сировини, демонстрували небажання радянської влади йти на компроміси із селянством. Українське селянство не сприймало земельну політику більшовиків, яку вони насаджували у формі комун і радгоспів. Ці кроки нової влади викликали масові повстання селян. Наприкінці 1920 р. більшовицькі лідери під тиском селянського руху були змушені змінили свій погляд на політику щодо земельного питання. Проте, вони не відмовилися від планів усуспільнення приватної власності на селі, але на зміну терміну “комуна” був винайдений термін “колективізація”. Зміна терміну не означала трансформації самої суті більшовицької аграрної політики, яка базувалась на насильстві щодо селян. Саме політика колективізації у наступні десятиріччя визначала взаємовідносини комуністичної влади із українським селянством.

Ключові слова: радянська влада, аграрна політика, колективні господарства, комуни, селянство, Україна.