ЕТИКА МИРУ ТА ВІЙНИ АВГУСТИНА І ТОМИ АКВІНСЬКОГО В АСПЕКТІ СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ

Анотація

У статті проаналізовано значення релігійного чинника в легітимації війни, зокрема щодо концепції конфлікту цивілізацій і прогнозів Гантінґтона щодо України. Арґументовано, що російська військова агресія схибила в розрахунках на православне християнство як каталізатор розколу нашої країни. Натомість вирішальним є вибір українським народом шляху модернізації та євроінтеграції, який обирають також канонічні християнські конфесії. Акцентовано на обмеженості сучасного християнського пацифізму, зокрема католицького, в реагуванні на безпекові загрози у світі. Актуалізовано августинівсько-томістську етичну концепцію миру і війни, яка не заперечує можливість справедливої війни та зобов’язує до протистояння злу. Сформована у працях Августина теологічна концепція миру і справедливої війни становить основу для розробки її антропологічних та феноменологічних аспектів в Томи Аквінського. Показано засадничість ідеї блага для томістського розуміння форм миру, а саме: миру як згоди «злих» та миру вимушеного, а також істинного миру в недосконалій та досконалій формах (міста земного і Божого). Етична концепція миру Томи Аквінського охарактеризована як особистісна, заснована на первинності внутрішнього «миру» людини. Сучасна критика августинової і томістської концепцій полягає в недостатності соціально-правового осмислення війни і миру. Попри секуляризовані проєкти вічного миру, вчення Канта та розвиток соціальної філософії глобальний мир не став темою світової думки (О. Гьофе). Автор обґрунтовує висновок, що філософські концепції Августина й Томи Аквінського містять обґрунтовані антропологічно й етично застереження від компромісів зі злом, які не ведуть до істинного миру. Натомість боротьба зі злом, прагнення справедливості в питаннях миру та війни є завданням людства в недосконалому світі.