СПРОБА ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ СТЕПАНА БАЛЕЯ (Передмова до перекладу вибраних уривків з праці С. Балея «Шляхи самопізнання»)

Анотація

У статті здійснено спробу визначення концепції філософії С. Балея на підставі аналізу його праці «Шляхи самопізнання» (1947). Вихідною точкою дослідження обрано розрізнення Дж. Селларсом двох різних способів мислення про філософію – «наукову концепцію філософії» та «гуманістичну концепцію філософії». У праці Балея виявлено двосторонній зв’язок між тим, що Селларс називає «науковою концепцією філософії» та «гуманістичною концепцією філософії». З’ясовано, що праця Балея «Шляхи самопізнання» є прикладом філософії, в якій, з одного боку, є прагнення до істини, а з іншого – спрямування до кращого життя. Навіть якщо видається, що вчений акцентує увагу на ясності та обґрунтованості проблеми самопізнання, він все одно вирішує питання її практичного значення в житті людини. Доведено, що такий підхід Балея до філософії був сформований у колі Львівсько-Варшавської школи під впливом польського філософа К. Твардовського, який вважав філософію не лише королевою наук, але й дороговказом людського життя. Звернено увагу на зосередженні Балея на пізнанні себе, а не на турботі про себе. Виявлено, що визначаючи пізнання самого себе головною умовою пізнання істини, Балей не заперечує можливості людини змінити себе на краще. Згідно з Балеєм, самопізнання може відбуватися лише завдяки прихильності до істини. Хоча результат, якого може досягти людина, пізнаючи саму себе, буде відносно скромний, і цього достатньо, щоб удосконалити власну особистість. Розгляд концепції філософії Балея здійснено у контексті філософії Сократа, Г. Сковороди, традиції Львівсько-Варшавської школи. Зроблено висновок про прихильність Балея до філософії як знання та мудрості. Форма його праці діалогічна та натхненна філософією Сократа, а зміст – тісно пов’язаний з аналітичною традицією Львівсько-Варшавської школи.

Ключові слова: Степан Балей, самопізнання, Львівсько-Варшавська школа, філософія.