ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ ОЛЕКСАНДРА КУЛЬЧИЦЬКОГО

Анотація

У статті досліджено основні положення філософії свідомості українського філософа Олександра Кульчицького на підставі аналізу його праці «Нарис структурної психології» (Мюнхен, 1949). Розглянуто ознаки психічних явищ за Кульчицьким. Суб’єктивність психічних явищ філософ ототожнював із внутрішніми переживання та вважав їх доступними виключно суб’єкту. Взаємопроникнення психічних явищ Кульчицький описував як їх співіснування в один момент психічного життя, а також як співіснування у різні моменти психічного життя. Виявлено протиставлення філософом психічних та фізичних явищ. Психічні явища він розглядав як внутрішнє життя, а фізичні явища – як зовнішнє життя. Звернено увагу на розгляд Кульчицьким свідомості у зв’язку з несвідомим. Філософ вважав несвідоме необхідним для розуміння та пояснення свідомого психічного життя. Зроблено припущення, що у такий спосіб філософ намагався вирішити проблему взаємодії між психічним та тілесним життям. Особливу увагу у статті приділено вирішенню Кульчицьким психофізичної проблеми. З’ясовано, що філософ тяжів до дуалізму. Його підхід до вирішення психофізичної проблеми розглянуто у контексті філософії Рене Декарта, Франца Брентано, Казимира Твардовського та Теодора Ліппса. З’ясовано, що у спробі вирішення психофізичної проблеми Кульчицький зазнав опосередкованого впливу Декарта – цьому безпосередньо посприяв Твардовський. Кульчицький спробував у оригінальний спосіб узгодити концепцію психіки Твардовського з твердженням Ліппса про існування несвідомих психічних явищ. Виявлено подібність у підходах Олександра Кульчицького та Томаса Наґеля, Френка Джексона і Девіда Чалмерса стосовно визначення суб’єктивності та способів її протиставлення об’єктивності. Зроблено висновок про внесок Кульчицького у філософію свідомості.

Ключові слова: О. Кульчицький, аналітична філософія, свідомість, психофізична проблема, дуалізм.