ВІДНОШЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ПРИРОДИ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ

Tetiana Hainal


Анотація


Розглянуто західноєвропейську парадигму ставлення людини до природи, якій властиві, з одного боку, керування природою, а з іншого, – співробітництво з нею, любов до неї. Специфічно ця проблема виявлялася в теоретичному та практичних аспектах ставлення людини до природи в українській філософській традиції (як формування утилітарних та екофільних засад).

Ключові слова: природа, екологічна культура, традиція керування, традиція співробітництва, утилітарне та екофільне ставлення до природи.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Василенко Л. Отношение к природе: "традиция управления" и "традиция сотрудничества" // Вопр. философии. 1987. № 7. С. 145–155.

2. Василенко Л. Доля традиції "керування" природою // Філос. і соціол. думка. 1991. № 6. С. 3–21.

3. Карпинская Р. Человек и природа – проблемы коэволюции // Вопр. философии. 1988. № 7. С. 37–46.

4. Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і люди. К., 2000.

5. Костомаров М. Слов’янська міфологія // Хроніка. 2000. 1992. № 1. С. 34–49.

6. Історія філософії на Україні. У 3 т. К., 1987. Т. 1.

7. Кисельов М. Гуманістичні засади сучасної екології // Філос. думка. 2000. № 3. С. 4–24.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy