ВЧЕННЯ ПРО МОРАЛЬНІ ЧЕСНОТИ У ФІЛОСОФСЬКО-
БОГОСЛОВСЬКІЙ СПАДЩИНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
Анотація
А. Шептицький як релігійний мислитель є представником неотомістичної традиції української філософії. Прикладом є його вчення про чесноти. Митрополит виділив три групи чеснот: інтелектуальні, моральні та богословські. Моральні чесноти розглянуті як внутрішній регулятор особистості, який ставить силу розуму над волею.
Ключові слова: неотомізм, чесноти, особистість, А. Шептицький.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Конрад М. Основні напрями новітньої соціології. – Львів, 1936. – Ч. 1. – 78 с.
2. Липківський В. Слово апостольське до вірних Христової церкви. –
Вінніпег, 1936. – 217с.
3. Митрополит Андрей. Христіянська праведність. – Львів, 1936. – 278 с.
4. Митрополит Андрей Шептицький. Канадийским русинам. – Жовква,
1911. – 93 с.
5. Мірчук І. Історія української філософії // Енциклопедія українознавства. – К., 1995. – С. 718–724.
6. Сліпий Й. Віра і наука. – Львів, 1935. – 24 с.
7. Сліпий Й. Господи, до Тебе возношу душу мою. – Мельборн, 1991. – 605 с.
8. Сліпий Й. Шляхом обнови. – Львів, 1928. – 106 с.
9. Чижевський Д. Фільософія на Україні. – Прага, 1926. – 200 с.
10. Шептицький А. Божа мудрість. – Львів, 1932. – 118 с.
11. Шептицький А. Божа сійба. – Жовква, 1911. – 133 с.
12. Шептицький А. Письма-послання (1939–1944). – Львів, 1991. – 454 с.
13. Шептицький А. Твори (аскетично-моральні). – Львів, 1994. – 493 с.
14. Шептицький А. Твори (морально-пасторальні). – Львів, 1994. – 547 с.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy