КУЛЬТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Анотація

Сучасний етап розвитку людства демонструє необхідність переосмислення засад існування не тільки певних націй чи суспільств, а й усього роду людського. Пандемія коронавірусу загострила проблеми внутрішнього, духовного характеру, продемонструвала водночас необхідність функціонування особистостей не заради власного збагачення, не для досягнення деяких утилітарно-прагматичних цінностей, а на засадах загальнолюдських цінностей, що мають об’єднати морально людей у такий складний час.

Особливо важко в такій ситуації молоді, яка не має внутрішніх засад функціонування, на відміну від старшого покоління. Рівень освіти не дозволив сформувати у 18-тирічного студента належної ціннісної системи на гуманістичних засадах, життєвого досвіду, який би доводив необхідність такого формування, ще не має. Ось чому особистість викладача для студента в такій ситуації, у ситуації дистанційного навчання виступає на передній план, а спілкування – зокрема і з викладачем – стає хіба що не найвищою цінністю.

Культура педагогічного спілкування передбачає обмін цінностями як матеріального, так і духовного порядку. Міжособистісне педагогічне спілкування – це важливий чинник громадської інтеграції людей, що виконує не тільки інформаційно-комунікативні функції, а й морально-регулятивні. Однією з головних вимог у педагогічному спілкуванні є усвідомлена орієнтація на студента як на особистість-цінність, а звідси – справжня людяність у взаєминах між студентом і педагогом, що в подальшому буде орієнтувати молодого фахівця на проєкцію таких відносин в інших типах спілкування та побудові стосунків на засадах любові.

Ключові слова: культура педагогічного спілкування, викладач вищої школи, особистість, індивідуальність, загальнолюдські цінності, біографічний проєкт, модус буття, модус володіння.