МОЖЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ КАНТІАНСЬКИХ ІДЕЙ У ПОСТМОДЕРНІЗМІ

Paulina Dubiel-Zielińska


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2020.25-26.8

Анотація


Стаття має на меті простежити можливості втілення кантіанських ідей у сучасній «картині світу», яку окреслюємо як постмодерну. Мета полягає в тому, щоб знайти відповідь на питання про місце обов’язку та відповідальності в актуальному сьогоденні.

Розглянуто міркування стосовно специфіки постмодерності, постмодерної культури і самосприйняття та поставу в ній людської особи; запропоновано аналітично-синтетичне переосмислення етичної думки І. Канта; зроблена спроба порівняти прояви постмодерності щодо розмислів німецького філософа про cенс людського життя й етичне існування. Доведено, що формальний зміст морального закону в концепції І. Канта, з одного боку, частково проявляється в культурі сьогодення, з іншого ж – кантівська концепція й надалі зберігає евристичний потенціал, який вартий бути предметом уваги та філософських і етико-правових досліджень, щоби людство не заблукало у своєму прагненні до Правди (Істини) і щастя як мети самої-в-собі. У контексті співвідношення кантівських філософсько-етичних ідей із постмодерністю запропоновано оновлене тлумачення визначення Правди (Істини), її ролі та значення порівняно з уявою і проблемою толерантності. Подано коротку характеристику постмодерної культури, виокремлено такі її специфічні ознаки, як багатозначність, розмаїтість, своєрідну дифузну розмитість.

Ідеї і теоретичні принципи філософії Канта витлумачено в контексті його деонтологічної етики, в якій вони узгоджуються із внутрішнім для людини переживанням і прийняттям належного, що ототожнюється з обов’язками. Продемонстровано, що перед викликами необхідності людина може розпочати дію і чинити або згідно з обов’язком (з почуття внутрішнього примусу), або в ім’я обов’язку (з почуття такої потреби). Обґрунтовано, що цей другий варіант учинку можна вважати питомим для максими категоричного імперативу і властивим для дії в ім’я добра. Так чинить справді вільна, автономна особа, тобто така, яка усвідомлює свободу дії в межах засад незалежності. Продемонстровано, що в суспільному просторі постмодерної культури, де панують тілесність, візуальність і символічна реальність і обумовлене ними позірне сприйняття-оцінювання іншої особи, етична постава людини видається найбільш автентичною, зокрема з огляду на її можливу непохитну стійкість.

Ключові слова: кантіанські ідеї, етичний закон Канта, постмодернізм, постмодерна культура, правда, мета сама-в-собі.


Повний текст:

PDF (English)

Посилання


1. Bocheński J. Zarys historii filozofii. Kraków : PHILED, 1993.

2. Kant I. Metafizyka moralności / tłum. z niem. E. Nowak. Warszawa : Wyd-wo Naukowe PWN, 2005.

3. Kant I. Uzasadnienie metafizyki moralności / tłum. z niem. M. Wartenberg. Warszawa : Wyd-wo Naukowe PWN, 1953.

4. Rorty R. Edukacja i wyzwanie postnowoczesności. Spory o edukację. Dylematy i kontrowersje we współczesnych pedagogiach. Warszawa : EDYTOR, 1993. S. 96–102.

5. Sole J. Kant: przełom kopernikański w filozofii / tłum. z hiszp. A. Paleta, B. Sosnowska. Warszawa : Kolekcja Hachette, 2018.

6. Solomon R., Higgins K. Krótka historia filozofii / tłum. z ang. N. Szczucka-Kubisz. Warszawa : Wyd-wo Prószyński i S-ka, 1997.

7. Szkudlarek T. Pedagogie amerykańskiego postmodernizmu: edukacja wobec kulturowego przełomu. Spory o edukację. Dylematy i kontrowersje we współczesnych pedagogiach. Warszawa: EDYTOR, 1993. S. 284–300.

8. Szkudlarek T. Postmodernistyczne pedagogie: amerykańska edukacja wobec wyzwań kulturowego przełomu. Edukacja alternatywna – dylematy teorii i praktyki. Kraków : Impuls, 1992. S. 27–46.

9. Vardy P., Grosch P. Etyka / tłum. z ang. J. Łoziński. Poznań : Wyd-wo Zysk i S-ka, 2010.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy