АНТРОПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ КОНЦЕПЦІЙ БРУНО ЛАТУРА ТА МАНУЕЛЯ ДЕЛАНДА

Nataliia Sholukho


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2020.25-26.5

Анотація


У статті виокремлено та проаналізовано антропологічний складник «пласких онтологій» на прикладі концепцій Бруно Латура та Мануеля Деланда. Увага філософської спільноти до «пласких онтологій» розглянута як альтернатива постмодерну. Заперечення привілейованого становища суб’єкта й заміна терміна «суб’єкт» на термін «об’єкт» визначено як чільні ознаки нової течії та причину перегляду проблеми суб’єкта культури у філософії ХХІ ст.

Зазначено, що зв’язок між природою та культурою, матеріально-речовий вимір культури та статус суб’єкта обрані в концепціях Б. Латура та М. Деланда для розгляду крізь призму антропологічних питань. Доведено, що класична модель суб’єкта як того, хто вміщує природне й людське, не заперечується «пласкими онтологіями». Б. Латур і М. Деланда перетин людського та природного локалізували не в бутті, а в суб’єкті. Показано, що М. Деланда за допомогою терміна Дельоза «асамбляж» указав на доіндивідуальні природні витоки суб’єкта, тоді як Б. Латур через категорію «актант» подав спрощену модель суб’єкта як того, хто позбавлений тотожності через постійну трансформацію та оперує чуттєвими образами матеріально-речової культури. Зауважено, що філософські концепції Б. Латура та М. Деланда уможливлюють існування моделей дійсності, у межах яких культура існує без легалізації суб’єктом. М. Деланда показав культуру як мережу взаємопов’язаних складників без кордонів і глибини. Б. Латур дав максимально необмежений зміст культури через комбінування її складників і їх сенсів. Статус суб’єкта культури в «пласких онтологіях» показано як такий, що змінюється через опис суб’єктів та об’єктів як різних за походженням, але рівних за статусом. Наголошено на тому, що суб’єкт культури не знецінюється, а набуває сенсу як той, хто репрезентується через дію.

У висновках зазначено, що антропологічна оптика «пласких онтологій» показала зміщення наголосу із суб’єкта культури на культурні практики. Саму культуру за сукупністю характеристик у концепціях Б. Латура та М. Деланда визначено як мережу різних за походженням феноменів культури, які мають рівнозначний статус і мінливі характеристики.

Ключові слова: актант, антропологія, культурні практики, «пласкі онтології», суб’єкт культури.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Гиллен П. Курируя с любовью, или призыв к нефлексибельности. Художественный журнал. 2011. № 81. URL: http://moscowartmagazine.com/issue/16/article/220?fbclid=I wAR3CHtYnZkukQX9m94Ta1A4Nw_X68JVmGxPPmJmBPqS2EF7RHKER1kfCdRg (дата звернення: 26.03.2020).

2. Латур Б. Когда вещи дают сдачи. Вестник Московского университета. Серия 7 «Философия». 2003. №7. С. 20–39.

3. Латур. Б. Пересобирая социальное. Введение в акторно-сетевую теорию. Экономическая социология. 2013. № 2. С. 73–88.

4. Писарев А., Астахов С., Гавриленко С. Акторно-сетевая теория: незавершённая сборка. Логос. 2017. № 1 (116). С. 1–40.

5. Харман Г. Сети и ассамбляжи: возрождение вещей у Латура и Деланда. Логос. 2017. № 3. С. 1–34.

6. Шолухо Н.Є. Естетика тілесності в об’єктно-орієнтованій онтології (на прикладі серіалу «Світ Дикого Заходу»). Вісник Львівського університету. Серія «Філософсько-політологічні студії». Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2019. Вип. 23. С. 113–118.

7. DeLanda M. A New Philosophy of Society: Assemblage Theory and Social Complexity. London : Continuum, 2006. 160 p.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy