КИТАЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ТА ЗАХІДНА НАУКА: ЗМІНА ВІДНОШЕННЯ В АНГЛОМОВНІЙ ДОСЛІДНИЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті автор розглядає зміни в осмисленні відношення між китайською філософією та західною наукою у дослідницькій літературі ХХ століття. Автором проаналізовано ідеї окремих дослідників, які вивчали китайську філософію та її вплив на науку в Китаї упродовж тривалого періоду часу. Л. Кох, М. Хамм витлумачили такі головні поняття китайської філософії, як дао, внутрішня природа, Небо і Земля. Окреслено чинники, які вплинули на пояснення запізнілого формування теоретичної науки в Китаї. Ю-Лан Фунг припускав, що в Китаї не було науки, бо китайська філософія розглядала вчинки людини із проекцією на природну гармонію. Це стало причиною залежності науки від етики. Фунг вважав, що китайські філософи не розглядали природу з позиції користі й утилітаризму. Цаолу Лу представив зрозумілу та просту картину того, яким чином західні філософи уявляють китайську науку, обґрунтувавши, що в китайському мисленні космос і природа розглядаються як єдине ціле. Такий підхід заснований на холістичних принципах мислення, що унеможливило активні теоретичні пошуки в аспекті модерної технологічної науки. Водночас китайський мислитель припустив, що такий підхід має низку переваг, оскільки в його контексті нейтралізується теоретичний дуалізм і суперечності, що характерні для західної науки. Окрему увагу автор надав ідеям американського фізика і дослідника східної культури Фрітьофа Капри, який продемонстрував паралелі між китайською філософією та інтерпретацією субатомної реальності. Ідеї та погляди розглянутих у статті мислителів свідчать про суттєву відмінність між способами мислення Китаю та Заходу. На нашу думку, причини формування настільки різного світосприйняття пов’язані з відмінностями в поглядах на відношення «людна-світ» в Китаї і на Заході. Встановлено, що у розвідках китайських мислителів обґрунтована думка про провідне значення понять сталості і гармонії, притаманних для китайської філософії і світосприйняття. Водночас дослідники розходяться в розумінні того, яким чином інтерпретується значення сталості. З одного боку, її тлумачать як те, що є непізнаване й тим обмежує можливості пізнання, а з іншого – як динамічну рівновагу. Відтак відмінності в розумінні поняття сталості є одним з наслідків переосмислення і реінтерпретації відношення китайської філософії та західної науки в ХХ столітті.

Ключові слова: наука, філософія, мислення, знання, людина, природа, сталість.