ПЕРСПЕКТИВИ СЕМІОТИЧНОГО ПІДХОДУ В МУЗИЦІ: ВІД СТРУКТУРАЛІЗМУ ДО ЕКОСЕМІОТИКИ

Анотація

Семіотична методологія стає дедалі актуальнішою в загально-філософських та в естетично-мистецьких дослідженнях. Художній процес постійно формував і формує надалі нові засоби виразності, нові мовні системи, коди, які прагнемо осмислити за допомогою використання семіотичного підходу. Музичний художній процес не є винятком. Феномен музичного семіозу у музикознавстві ХХ ст. розглядався з погляду його багаторівневості, суперечливості методологій і наукового усвідомлення як самого явища, так і його соціального функціонування. Попри те, що в різноманітних міркуваннях про семіотичні основи музики та принципи організації музичного семіозу досі не досягнуто єдиної теорії, названий підхід до аналізу музичного мистецтва активно розвивається. У сучасних розвідках цей підхід зумовлюється методологічними особливостями когнітивної нейробіології, когнітивної психології, музичної акустики та психоакустики.

Пропонована стаття є спробою дослідити розвиток семіотичного підходу до музики в діахронічному та синхронічному аспектах. Пропонуємо розглянути дві взаємопов’язані проблеми, що постали на початковому етапі музичної семіотики і досі залишаються в центрі уваги щодо формування узгодженої теорії музичного семіозу: йдеться про виокремлення і визначення музичного знаку та про його когнітивно-семантичне наповнення. Також ми аналізуємо сучасні семіотичні дослідження музики в аспекті нейробіології і когнітивістики та відповідних методологічних змін і підходів, що позначилися на рефлексивному концептуальному апараті і теоретичних перспективах, які варто очікувати в майбутньому.

Ключові слова: музична семіотика, знак, знакова система, семантика, концепт, денотат, десигнат, дискурсивний символізм, презентативний символізм, втілене музичне сприйняття, копінг-поведінка, екосеміотика.