ТРАНСФОРМАЦІЇ СУБ’ЄКТА ТА ІНТЕНЦІОНАЛЬНОСТІ В ТЕХНО-ЕКОЛОГІЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Анотація

Метою статті є аналіз змін у розумінні предмета та властивих йому форм уваги у зв’язку з розвитком технічних об’єктів, що змінюють конфігурацію відносин між людиною та навколишнім середовищем. Технологічна діяльність та новітні технологічні культури, які вона породжує, зрештою формують і нові системи інтелекту та ведуть до глибокої трансформації уваги суб’єкта – трансформації, що перезапускає критичне та утопічне мислення у контексті екологічної проблематики зокрема. Розкриття конструктивних альтернатив антропоцентричній опозиції природи та людини через можливості технічної медіації здатне змінювати їхні взаємодії, а також, що не менш важливо, ідеї таких взаємодій. Сучасна екологічно орієнтована думка схиляється до необхідності ревізії розуміння технологій як медіуму між людиною та природою задля подолання антропо- та суб’єктоцентризму у гуманітарних та суспільних науках та помислення екологічної ситуації як просторової ситуації, що виходить за межі суб’єкт-об’єктної опозиції. Аналіз новітніх досліджень Марка Гансена, Гіто Штеєрль, Лучіани Парізі та багатьох інших доводить первинну тезу статті про «гібридизацію» агентності сприйняття у технологічно-екологічному середовищі, де привілеї людського суб’єкта ставляються під сумнів через щораз більше використання засобів технічної медіації (мікрочіпів, датчиків тощо). До прикладу, на думку Гіто Штеєрль, людська увага та сприйняття в загальному потоці інформації поступається технічному зчитуванню та аналізу даних, займає лишень незначну частину обробки інформації. Ставиться під сумнів також і панівне становище людини в сфері відчуттів та афективності, які відтепер поєднують у собі біологічне та цифрове те, що Лучіана Парізі називає «симбіосенситивністю». Така нова кібернетична афективність породжує досвід нечутливого зв’язку між органічним та неорганічним. Із цієї перспективи важливо ще раз переглянути теорії свідомості ХХ століття: поняття та розуміння інтенціональності у феноменології Едмунда Ґусерля, а також «аутистичного мислення» в процесах самоідентифікації та сприйняття у дослідженнях Жана Піаже. Як показують Фелікс Ґваттарі та Жильбер Симондон, процеси психологічної та колективної індивідуалізації співіснують з індивідуалізацією технічних об’єктів, з якими вони взаємоінтегруються. Тож адекватне розуміння людського начала техніки сприяє кращому розумінню внутрішніх психічних та когнітивних процесів свідомості, з одного боку, а з іншого – глибшому осмисленню технологічної культури як медіуму між людиною та природнім середовищем.

Ключові слова: екологія, технологія, суб’єкт, інтенціональність, свідомість, афективність, сенситивність.