ПРИВАТНІСТЬ І СВОБОДА: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН

Анотація

У статті розглянуто взаємозв’язок між приватністю і свободою. У сучасних академічних і медійних колах часто обговорюється втрата приватності як феномен, пов’язаний із впливом цифрових комунікаційних технологій. Людські взаємодії дедалі частіше стають опосередковані комп’ютерами. Унаслідок всебічної цифровізації людського життя величезні масиви інформації зберігаються у базах даних і стають доступними для аналізу. У минулому лише невелика частина людських висловлювань і вчинків була врятована від забуття. Сьогодні ж цей баланс змістився у протилежний бік: ми майже все фіксуємо і дуже мало забуваємо. Інформація, передана за допомогою електронних трансакцій, часто потрапляє в руки сторонніх аґентів, зокрема урядів, корпорацій, спецслужб, хакерів, викрадачів даних і т. д., які часто використовують її не з добрими намірами. Отже, у цифрову епоху стає актуальним запитання: чи ця безпрецедентна втрата приватності може зумовити таку ж безпрецедентну втрату свободи? Щоб відповісти на нього, потрібно спершу пов’язати приватність зі свободою і охарактеризувати взаємозв’язки між цими поняттями і феноменами – це є метою пропонованої статті.

Ми розглядаємо приватність як важливий «функціональний» аспект свободи і розпочинаємо цей розгляд із окреслення кількох теоретичних підходів до приватності. Зокрема, у статті проаналізовано п’ять підходів і з’ясовано зв’язок приватності із «негативною» концепцією свободи. Ми також інтерпретуємо цей взаємозв’язок з історичної перспективи і розкриваємо роль інформаційних технологій, зокрема друкування і фотографії, у виробленні юридичної концепції приватності наприкінці 19 століття. Водночас ми доводимо, що появу цієї концепції не можна пояснювати лише ефектами інформаційних технологій. Натомість її артикуляція відбулася унаслідок ширшої зміни у західній культурі, яка зумовила визнання цінностей свободи та індивідуальності. Ґрунтуючись на ідеях Чарльза Тейлора, ми називаємо ідеал, який виник унаслідок цієї зміни, «автентичністю» і трактуємо приватність як його невід’ємну частину. Саме спрямування до автентичності змінило ставлення до приватності і зумовило її прийняття як соціальної норми. Надалі ми аналізуємо функціональну роль приватності у сфері свободи. Ми стверджуємо, що поведінка індивіда стає набагато більш конформістською у присутності інших людей й відображає радше накладені на нього соціальні норми і очікування, аніж його власні автентичні потреби і мотиви. Посилаючись на американського науковця Фердинанда Девіда Шумана, ми розрізняємо два типи приватності, один з яких призначений саме для захисту соціальної свободи. Ми спростовуємо так званий «арґумент Геббельса», згідно з яким «людям немає чого боятись, якщо їм немає чого приховувати». Це міркування в дещо зміненій формі повторюють і окремі представники сучасного технічного сектору. Наприкінці ми з’ясовуємо роль приватності в політичній площині і стверджуємо, що вона нерівно розподілена між членами суспільства, що нагадує розподіл багатства і влади. Ця нерівність зі свого боку негативно впливає на функціонування демократії.

Ключові слова: приватність, свобода, теорії приватного життя, автентичність, демократія, цифровий вік.