ЯВИЩЕ АВТОРЕФЕРЕНЦІЇ У ПРИРОДНІЙ МОВІ: ЙОГО МЕЖІ І ВИДИ
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2021.28.10
Анотація
Статтю присвячено автореференції як важливому різновиду референційних відношень у знакових системах, конкретніше – у природній мові. Автореференцію визначено як відношення між висловлюванням і його референтом, яким безпосередньо є воно саме або його частина. Піддано критиці думку, згідно з якою думка, що референтом автореферентного висловлювання є суб’єкт мовлення, людське Я. Показано, що, хоча суб’єкт мовлення може бути референтом автореферентних висловлювань, це потребує особливих умов і треба відрізняти автореференцію від рефлексії, з якої її іноді асоціюють. Виявлено, що автореференція має складний характер, в ній можна виділити два референти – первинний, яким є висловлювання або його частина, і вторинний, яким є референт, на який вказує знак, що є первинним референтом. За вторинним референтом та відношенням між ним і первинним референтом можна розрізняти види автореференції. Охарактеризовано автореферентні висловлювання з нульовим вторинним референтом, які зводяться до посилання на форму знаку. Також виділено висловлювання з вторинним референтом у вигляді лексичного значення слів і словосполучень. Це висловлювання, де описується значення лексичних одиниць. Автореферентними є також висловлювання, які звертаються до смислу сказаного, первинними референтами тут є цитати, текстові повторення, паремічні висловлювання. Крім того, застосування в тексті алюзій, натяків, посилань, символів може здійснювати автореферентну функцію. Безперечними автореферентними висловлюваннями є перформативи, які включають предикати стану і дії, що відображують ментальні та комунікативні дії і стани людини. Нарешті, особливим випадком автореферентних висловлювань є висловлювання, які вказують на певну найабстрактнішу ознаку, яка входить до змісту знаку. Такими є висловлювання теоретичних наук, насамперед математики і філософії.
Ключові слова: знак, природна мова, мовлення, референція, автореференція, висловлювання, референт.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Пивоварова Е.Л. Перформативные глаголы речи в номинации акта декларирования (на материале произведений У. Сомерсета Моэма). Вестник ВГУ. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2007. № 1. С. 47–50.
2. Крюкова И.В. Перформативное высказывание и перформативный глагол. Известия ДГПУ. Общественные и гуманитарные науки. 2009. № 4. С. 52–55.
3. Рядська Р. Семантико-функціональні особливості асертивних дієслів в англійській мові. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2015. Вип. 55. С. 228–230.
4. Гранева И.Ю. Вторичные референтные и нереферентные контексты употребления местоимения «вы» в разных типах дискурса. Мова. 2014. № 22. С. 56–59.
5. Циммерлинг А.В. Автореферентность и классы предикативных слов. Проблемы функциональной грамматики: Отношение к говорящему в семантике грамматических категорий. Москва : Издательский Дом ЯСК, 2020. С. 23–58.
6. Юдін О.А. Поетика перформатива у творчості Андрія Бітова (на матеріалі «Книги подорожей») : автореф. дис… канд. філол. наук : 10.01.02. Київ, 2003. 20 с.
7. Безугла Л.Р. Естетика поетичного дискурсу. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов. 2020. Вип. 91. URL: https://doi.org/10.26565/2227-8877-2020-91-01.
8. Исрапова Ф.Х. Автореферентность как способ изображения творчества в стихотворении В. Брюсова «Творчество». Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология. 2010. № 11(54). С. 35–44.
9. Дениско П.В. Непрозорість знаків як проблема семантичної естетики : автореф. дис … канд. філос. наук : 09.00.08. Київ, 2011. 13 с.
10. Дахалаева Е.Ч. Автореферентные жанры интернет-дискурса. Вестник ИГЛУ. 2013. № 4(25). С. 24–29.
11. Шаров А.Н. Проблема автореферентности в науке об обществе. Система ценностей современного общества. 2013. № 27. С. 12–15.
12. Bolander Th. “Self-Reference”. The Stanford Encyclopedia of Philosophy / Fall 2017 Edition. URL: https://plato.stanford.edu/archives/fall2017/entries/self-reference.
13. Бразговская Е.Е., Смердова Е.А. Когнитивный потенциал автореференции: самоописания в прозе Станислава Лема. Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. 2013. № 2(22). С. 94–102.
14. Bartlett S. J. Varieties of Self-Reference. Dordrecht : Springer, 1987. URL: https://doi.org/ 10.1007/978-94-009-3551-8_1.
15. Вайс Д. Типы автореференции в современном русском языке / Boguslavsky I., Iomdin L. Meaning, Text and other Exciting Things. A Festschrift to Commemorate the 80th Anniversary of Professor Igor Alexandrovič Mel’čukk. Moskva : Jazyki slavjanskoj ku’tury, 2012. С. 627–640.
16. Смердова Е.А. Нереферентное употребление имён (на материале текстов Станислава Лема) : дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19. Пермь, 2015. 200 с.
17. Nöth W. The art of self-reference in Edward Lear’s limericks. Interdisciplinary Journal for Germanic Linguistics and Semiotic Analysis. 2005. 10.1. Р. 47–66. URL: https:// nonsenselit.wordpress.com/bibliographies/studies-on-el/.
18. Tsohatzidis S. L. Self-reference and the divorce between meaning and truth. Logic and Logical Philosophy. 2013. № 22(4). Р. 445–452. DOI: 10.12775/LLP.2013.025.
19. Солодкова Е.В., Тюрнева Т.В., Бирюкова Я.Ю. Сущность женского автореферентного дискурса. Вестник Череповецкого государственного университета. 2020. № 3(96). С. 105–113.
20. Рабенко Т.Г. Проблема референции художественного и естественного дискурсов в контексте современной лингвистики. Вестник ННГУ. 2017. № 5. С. 236–241.
21. Юферева О.В. Поезія в системі метакатегорій. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2011. Вип. 56. С. 197–201.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy