РИЗИКОВИЙ ДИНАМІЗМ РАЦІОНАЛЬНОСТІ: МОДИФІКАЦІЯ, АБСОЛЮТИЗАЦІЯ, ПЛЮРАЛІЗАЦІЯ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Daria Puchkova

Анотація


По-перше, на підставі звернення до сформованих тенденцій студіювання раціональності (переосмислення ролі й заперечення ролі), виявлення основних рис наукових революцій (XVII століття; кінець XVIII – початок XIX століття; кінець XIX – середина XX століття; сучасність), яким відповідають три типи раціональності (класичний, некласичний, постнекласичний), зроблено висновок про унаочнення двох тенденцій розгляду раціональності: 1) узагальненої типологізації раціональності – абсолютизації (В. Стьопін, К. Хюбнер); 2) ситуативної застосовності раціональності – плюралізації (Г. Ленк). По-друге, показано, що перегляд абсолютистської позиції підходу до раціональності (що має історичну тяглість з кінця XVIII століття, коли розум розглядався як щось позаісторичне) веде до критики «тоталітаризму» науки та наукової раціональності, а останнє, в свою чергу, тяжіє до тенденції плюралізму, що покликана пом’якшити «диктат раціо», який стоїть за кожним можливим узагальненням. По-третє, з’ясовано, що внаслідок трансформованого погляду на раціональність – від абсолютизму до плюралізму, – вимальовуються дві – відповідно абсолютизаційна й плюральна – тенденції її розгляду, а відтак можна бачити спроби систематизації й узагальнення поряд із абсолютною плюральністю трактувань. Оскільки сучасне суспільство торує шлях у майбутнє небувало пришвидшеними темпами, владно штовхає на перегляд засад наукової раціональності й раціональності в цілому як рушія прогресу, наразі спостерігається боротьба позаісторичного з конкретно історичним. По-четверте, робиться наголос на виникненні потужного напряму аналізу ризику – соціокультурного, – і розглядаються три типи відповідних ризиків: 1) культурно-символічний; 2) теорія «суспільства ризику»; 3) «калькулятивна раціональність». По-п’яте, зазначено, що наразі в умовах модифікованої раціональності не слід звертатися до старих моделей світооблаштунку, а навпаки, варто пірнути у вир змін раціонального, які відбуваються щохвилини і вимагають осмислення.

Ключові слова: динамізм, наукова революція, тип раціональності, сучасне суспільство ризику, класична, некласична, пост класична форми раціональності.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну. Москва : Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.

2. Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность: Социология Макса Вебера и веберовский ренессанс. Москва : Изд-во полит. л-ры, 1991. 368 с.

3. Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум. Москва : ПрогрессТрадиция, 2003. 528 с.

4. Йолон П.Ф. Системність наукових знань і дійсність: Проблема системного аналізу наукових знань і поняття теоретичної системи. Київ : Наук. думка, 1967. 104 с.

5. Йолон П.Ф., Крымский С.Б., Парахонский Б.А. Рациональность в науке и культуре. Київ : Наук. думка, 1989. 288 с.

6. Кизима В. В. Культурно-исторический процесс и проблема рациональности. Київ : Наук. думка, 1965. 214 с.

7. Кизима В. В. Тоталлология (философия обновления). Київ : ПАРАПАН, 2005. 272 с.

8. Копнин П.В. Диалектика, логика, наука. Москва : Наука, 1973. 464 с.

9. Луман Н. Понятие риска. Thesis. 1994. № 5. С. 135–160.

10. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. Санкт-Петербург : Азбука; Азбука-Аттикус, 2010. 288 с.

11. Порус В.Н. Многомерность рациональности. Эпистемология и философия науки. 2010. Т. 23. № 1. С. 5–16.

12. Порус В.Н. Парадоксальная рациональность (очерки о научной рациональности). Москва : Изд-во УРАО, 1999. 120 с.

13. Пружинин Б.И. Рациональность и историческое единство научного знания (гносеологический аспект). Москва, 1986. 148 с.

14. Рациональность и семиотика дискурса: Сб. науч. трудов / Отв. ред. Б.А. Парахонский. Київ : Наук. думка, 1994. 252 с.

15. Рациональность и её границы: Материалы междунар. науч. конф. «Рациональность и ее границы» в рамках заседания Международного института философии в Москве (15-18 сентября 2011 г.) / Отв. ред.: А. А. Гусейнов, В.А. Лекторский. Москва : ИФРАН, 2012. 234 с.

16. Скотний В. Г. Раціональне та ірраціональне в науці й освіті. Київ, Дрогобич : Коло, 2003. 284 с.

17. Стёпин В.С. Классика, неклассика, постнеклассика: критерии различения. Постнеклассика: философия, наука, культура. Санкт-Петербург : Изд. дом «Мiръ», 2009. С. 249–295.

18. Стёпин В.С. Типы научной рациональности и синергетическая парадигма. Сложность. Разум. Постнеклассика. 2013. № 4. С. 45–59.

19. Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке. Структура и развитие науки: Из бостонских исследований по философии науки / пер. с англ. Москва : Прогресс, 1978. С. 170–189.

20. Тулмин Ст. Человеческое понимание / пер. с англ. Москва : Прогресс, 1984. 328 с.

21. Bradbury J. A. The Policy Implications of Differing Concepts of Risk. Science, Technology, & Human Values. 1989. Vol. 14. P. 380–399.

22. Douglas M. Risk Acceptability According to the Social Sciences. N. Y. : Russel Sage Foundation corp., 1985. 116 p.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2021.28.9

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy