ПРИРОДА ДОВІРИ: ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ОНТОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Анотація

Ця стаття присвячена осмисленню феномена довіри та його ролі у сучасному світі. У результаті критичного аналізу стверджується, що довіра постає явищем надзвичайно складним та багатогранним, діалектичним за своєю суттю. Довіра, з одного боку, пов’язана із почуттям упевненості в іншій людині, з іншого боку, з ризиком та невизначеністю. Почуття довіри володіє певною безумовністю, але спрямоване воно на небезумовне. Інший завжди відмінний від нас і певною мірою непізнаваний. Незважаючи на це, ми відкриті Йому, в цьому і полягає парадокс довіри. Також довіра є явищем, в якому переплетені раціональні та ірраціональні аспекти. Ми не здатні повною мірою контролювати процес виникнення довіри, він часто нагадує стрибок віри. Довіра незнайомцям, довіра з першого погляду, довіра без наявності раціонального підґрунтя (наприклад, дітям-підліткам) не мають чіткого та логічного пояснення. Це завжди ризик і очікування його виправдання. Тут відсутній розрахунок: неможливо довіритись людині, просто зважуючи всі «за» і «проти». Разом із тим довіра може містити і раціональні компоненти. Довіра передбачає певне переконання в надійності Іншого, ми часто можемо підсилити свою довіру конкретними аргументами та прикладами Його позитивної поведінки. Взаємозв’язок раціональних та ірраціональних аспектів підкреслює внутрішню динаміку феномена довіри та демонструє його багатоаспектність. Глибоке осмислення довіри неможливе поза її зв’язком із недовірою. Надмірна довіра до Інших людей подекуди може спричинити не менші проблеми, ніж безкомпромісна недовіра. Будь-яка довіра потребує крихти здорової недовіри та сумніву. Останні дадуть змогу розгорнутись процесам самосвідомості та адекватного сприйняття реальності. Довірливі стосунки не лише сприяють взаємному розвитку партнерів комунікації, але й налагоджують професійні стосунки, єднають людей задля досягнення спільної мети. Та важлива роль, яку виконує довіра в комунікативних процесах, і надає їй буттєвого статусу. Оскільки довіра тісно переплетена з переживаннями надії та ризику, невизначеності та відкритості, мужності та рішучості, вона постає екзистенційним ядром комунікативних практик, в які залучена людина.

Ключові слова: довіра, комунікація, впевненість, надія, ризик, суспільство.