МОДЕРНІСТЬ ЯК НАСТАНОВА СУЧАСНОСТІ

Oresta Losyk


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2021.28.3

Анотація


У статті розглянуто нові семіотично-філософські аспекти проблематики, пов’язаної з особливостями становлення та здійснення феномену сучасності в історії західної цивілізації. Поглиблено розуміння тези про стратегічне значення модернізаційних процесів у соціальності, політиці, економіці, науці, художній культурі саме упродовж останніх кількох століть. Підкреслено винятковий вплив модернізації на формування й утвердження провідних складників сучасного світорозуміння, зокрема прогресу, новизни, інноваційності тощо.

Феномен західного типу сучасності проаналізовано у призмі нелінійного зіставлення досвідів її минулих і теперішніх здійснень. На підставі вибраних міркувань П. Козловського, Д. Белла, З. Баумана, В. Вельша, І. Фізера, М. Фуко та інших вчених стверджено, що філософське розуміння «сучасності» позиціонує її значно ширше меж поточної актуальності та наголошує на субстанційності її характерних ознак.

Водночас з’ясовано, що (поза)історична природа «модерного» здатна синкретично поєднувати багатоманітні форми «сучасного». Порівнюючи модернізаційні спрямування Модерну й Постмодерну, пояснено внутрішню специфіку західної модерності у відношенні тривалості/перерваності, сталості/змінності, стандартності/унікальності її складників. Наголошено, що динамічний поступ модерності сприяє все більшій емансипації публічного та приватного просторів.

Доведено, що створюючи, відновлюючи або лише передбачаючи актуалізацію тих чи тих смислів, «дух епохи» в новітній історії ідей керується прагненням щораз більшої свободи, яку віддзеркалюють інтелектуальні, політичні, ментальні, морально-етичні площини суспільної та індивідуальної життєдіяльності. Тому концепт «постмодерності» обґрунтовано вважати більш радикальним різновидом здійснення модерності, але не її протиставленням чи запереченням. Наголошено, що в основі кожного досвіду модерності західного типу сучасності, здобутого в період Модерну або Постмодерну, передбачений більший чи менший потенціал стратегічної «настанови» на зміни, реформи, оновлення й, відповідно, де/реконструкцію усталеного й застарілого.

Ключові слова: модернізація, Модерн, Постмодерн, Пост-Модерн, постмодерність, свобода, емансипація.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Белл Д., Иноземцев В. Эпоха разобщенности: Размышления о мире ХХI века. Москва : Центр исследований постиндустриального общества, 2007. 304 с.

2. Вельш В. Наш постмодерний модерн / пер. з нім. Київ : Альтерпрес, 2004. 328 с.

3. Карась А. Мітологічні чинники соціально-політичної інтеграції у призмі німецької філософської творчості (XVIII–XIX ст.). Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2019. Вип. 21. С. 17–41. URL: https://doi.org/10.30970/vps.21.2019.2.

4. Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії. Зі статтею Г.-Ґ. Ґадамера. Київ : Дух і Літера, 2006. C. 251–292.

5. Козловский П. Современность постмодерна. Вопросы философии. 1995. № 10. С. 85–94.

6. Лосик О. Семантичний та історико-філософський зміст поняття «сучасність». Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2019. Вип. 22. С. 127–135.

7. Петренко Д. Versus Modernité: Маркс, Ницше, Фрейд… Спиноза?! (Pars prima – Часть первая). Какой модерн? Философские рефлексии над ситуацией пост/недо/after-post/ пост-пост… модернизма : в 2-х т. / под ред. Л.В. Стародубцевой. Харьков : НТМТ, 2010. Т. 1. C. 281–282.

8. Фізер І. Постмодернізм: post/ante/modo – термін із нульовим значенням. Сучасність. 1998. № 11. C. 117–123.

9. Хома О. Истина и очевидность: симптоматологическое мышление в философии модерна : монография. Вінниця : [Б. в.], 1998. 260 с.

10. Baran B. Postmodernizm. Kraków : inter esse, 1992. 253 s.

11. Bauman Z. Nadzieje i obawy płynnej nowoczesności: Rozmowa przeprowadzona 3 grudnia 2005 roku; Wstęp i oprac. G. Gajewska. Gniezno : Fundacja Collegium Europaeum Gnesnense, 2005. 56 s.

12. Foucault M. Qu’est-ce que les Lumières? URL: http://1libertaire.free.fr/Foucault17.html.

13. Habermas J. Modernizm – niedokończony projekt / J. Habermas. Postmodernizm: Antologia przekładów / Pod red. R. Nycza. Kraków : Wyd-wo „Baran і Suszczyński”, 1996. S. 25–46.

14. Habermas, Rorty, Kołakowski: stan filozofii współczesnej / przekł. i oprac. J. Niźnikа. Warszawa : Wydawnictwo IFiS PAN, 1996. 212 s.

15. Skarga B. Kształt naszej epoki. Kryzys ponowoczesności. Tygodnik Powszechny. 2009. № 3. S. 32–33.

16. Welsch W. Nasza postmodernistyczna moderna / przekł. z niem. Warszawa : Oficyna naukowa, 1998. 484 s.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy