ЗНАЧЕННЯ ВІРИ В ПРОБЛЕМІ МОРАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ-ВИБОРУ У ФІЛОСОФІЇ С. К’ЄРКЕГОРА

Анотація

У статті розкривається значення віри в проблемі пізнання-вибору у філософії С. К’єркегора. Висувається гіпотеза щодо специфіки віри як переконання, так і довіри. Віра як переконання робить об’єкт реальністю для раціонального пізнання, віра як довіра звільнює людину від процесу пізнання-вибору. Об’єктом-переконанням визнаються добро і зло, що стають канвою Бога, і можуть бути колективним та особистим упередженням, існування якого залежить від сили віри. Також об’єктом визнається Бог, який не залежить від людського упередження, але має інтерес до споглядання людської екзистенції. У статті робиться акцент на значенні віри в подоланні колективного тиску морального пізнання-вибору на людину. У статті робиться аналіз-міркування щодо трьох методів існування людини у світі згідно з уявленням С. К’єркегора, що дозволяє поставити питання колективного пізнання-вибору та її есенції. Есенція кожного методу впливає на пізнання-вибір людини, а екзистенція на сприйняття об’єкта. Людина пізнає об’єкт, але через метод естетичний та моральний, – людина не впевнена у власній свободі пізнання, а відповідно й вибору. Колективне упередження може брати гору над особистою свободою, і призводити до того, що людина пізнає, обирає, намагається отримати естетичну насолоду невільно. Такому сучасному підходу в питанні пізнання С. К’єркегор протиставляє силу віри, завдяки якій й робиться вільний стрибок. У статті значна увага приділяється інтерпретації С. К’єркегором історії Авраама та Ісака. Перевірка віри Авраама стає зразком «стрибка віри» вільної людини, яка є релігійною. Зазначається, що постановка вибору «або-або» перед людиною пов’язана з питанням віри та знань. Людина довіряє Богу та виконує його волю, або людина саме перевіряє рішення Бога перед тим, як йому дослухатися. Якщо людина міркує над цим головним «або-або», то вона вже не свободна, тому що вже подивилась у прірву. Людина знань, яка ставить раціональне вище довіри Богу обирає в несвободі накопленої інформації, більшість з якої є колективним упередженням. Робиться висновок, що людина, що втратила віру потрапляє в зашморг вибору «або-або», вона постійно обирає в несвободі та мучиться, як самим процесом, так його наслідками. Значення віри полягає у звільнені людини від несвободи морального пізнання-вибору.

Ключові слова: колективне пізнання, знання, суб’єктивно-об’єктивні стосунки, Бог, свобода вибору