ОСОБИСТІСТЬ ЯК СУБ’ЄКТ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ (НА МАТЕРІАЛІ ІСТОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТА ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ СПІЛЬНОТ У ДОБУ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО)
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2022.29.14
Анотація
У статті здійснено філософський аналіз різних формовиявів духовної культури крізь призму філософської, інтелектуальної, літературної діяльності спільнот, товариств і об’єднань, які функціо нували в добу українського бароко (XVII – перша третина XVIII ст.). Це дало можливість вбачати в культурі не лише дію тих чи інших закономірностей, але й особистість, її духовний світ та активність. Особистість та різні міжособистісні утворення в добу українського бароко розглядаються як суб’єкт культурно-історичного процесу. Констатується, що характеристика суб’єктних проявів культурно-історичного процесу дозволяє розуміти його зсередини, з позицій активності окремої особистості. Увага лише до інституціональних детермінант людської діяльності суттєво обмежує розуміння національної специфіки української культури.
Філософська, освітня діяльність спільнот і товариств у добу українського бароко розглядається в контексті формування інтелектуального та культурного середовища, сприятливого для рецепції ідей західноєвропейської філософії й своєрідної адаптації їх до потреб православної культурно-історичної спільноти. Наукова новизна дослідження полягає у висновку, що завдяки діяльності київських філософів, професорів, поетів, діячів православної церкви в добу українського бароко формувався простір європейської культури на основі збереження православно-руських засад духовного життя. Обґрунтовано, що об’єднання української інтелектуальної, філософської та духовної еліти були важливим суб’єктом культурних процесів в українському житті доби українського бароко. Яскрава, непересічна особистість як головний елемент таких соціальних утворень проявила себе в різних сферах духовної творчості й долучалася до утвердження в Україні загальноєвропейського і загальнослов’янського культурного простору.
Ключові слова: духовна діяльність, культурно-історичний процес, суб’єкт, особистість, духовна спільнота, доба українського бароко.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем-академией. В 2 ч. Киев : Университетская типография. Киев, 1856. Ч. 1. 316 с.
2. Вибрані листи Лазаря Барановича. Чернігівські Афіни / передм., упорядк. текст. матер. А. М. Макарова. Київ : Мистецтво. 2002. С. 58–173.
3. Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / Під кер. Б. Кассен. Київ : Дух і літера, 2009. Т. 1. С. 148–173.
4. Макаров А. Пророцтво Лазаря Барановича. Чернігівські Афіни / передм., упор. тексту А. М. Макарова. Київ : Мистецтво, 2002. С. 6–42.
5. Нічик В. М. Петро Могила в духовній історії України. Київ : Укр. центр духовної культури, 1997. 328 с.
6. Сумцов Н. Ф. Лазарь Баранович. К истории южно-русской литературы XVII века. Киев : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1885. Вып. 1. С. 1–188.
7. Яковенко Н. У пошуках Нового неба. Життя і тексти Йоаникія Галятовського. Київ : Лаурус, Критика, 2017. 704 с
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy
