ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ПЕРЕКЛАДУ У ВАСИЛЯ СТУСА І ВАЛЬТЕРА БЕНЬЯМІНА: ПОШУК І ТВОРЕННЯ СМИСЛІВ
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/PHS.2022.29.7
Анотація
Філософія перекладу належить до актуальних напрямів сучасної філософії на перехресті зацікавлень філософії мови, філософії культури, феноменології, естетики, етики і філософії медіа. Автор виходить із того, що розгляд розуміння інтерекзистенціальної специфіки перекладацької творчості та порівняння ідей Василя Стуса і Вальтера Беньяміна збагачує філософію перекладу методологічними перспективами. Осмислення перекладу як культурного феномену і сфери прояву комунікативного потенціалу людського існування передбачає реактуалізацію ідей філософів і письменників 20 століття. Метою статті є реконструкція ідей Василя Стуса і Вальтера Беньяміна щодо інтерекзистенціальної і культурної специфіки перекладу. Автор розглядає розуміння Василем Стусом перекладацької творчості як самоздійснення, реактуалізує ідеї Вальтера Беньяміна щодо інтерекзистенціальних і культурних особливостей перекладу та виявляє перегуки між їх підходами. Розуміння перекладу Василя Стуса і Вальтера Беньяміна базується на пошуку його онтологічного підґрунтя та неможливості досягнення остаточного співпадіння оригіналу тексту і його перекладу. Автор розглядає переклад як творчість, в якій проявляється комунікативна спрямованість людської самоактуалізації та інтерекзистенціальна специфіка людського існування. Василь Стус інтерпретує переклад як співтворчість та прояв здатності віддавати смисли та представляє перекладача як того, хто здійснює медіацію між мовами і смислами. Вальтер Беньямін розглядає переклад як спосіб показати глибинний зв’язок між мовами. Автор стверджує, що обидва наблизилися до виявлення парадоксів комунікативного потенціалу людського існування. Ідея Василя Стуса про переклад як дар та підхід Вальтера Беньяміна до зіткнення перекладача із мовою набувають нового звучання в сучасній глобалізованій культурі, позначеній мітками комунікації і дискомунікації. Автор вважає цінними перспективи продовження цих висновків в контексті розвитку сучасної філософії перекладу та філософських досліджень комунікації.
Ключові слова: філософія перекладу, інтерекзистенціальна специфіка, комунікація, епістолярій, людське існування.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Бевз Н. В. Метафорическое мышление и проблема (не)переводимости. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії». Випуск 56. 2017. С. 23–35.
2. Беньямін Вальтер. Завдання перекладача. Переклад з німецької Юрія Рибачука. Беньямін Вальтер. Вибране. Львів : Літопис, 2002. С. 23–38.
3. Беньямін Вальтер. Про мову взагалі й людську мову зокрема. Беньямін Вальтер. Щодо критики насильства. Переклад з німецької Ігора Андрущенка. Київ : Грані – Т, 2012. С. 62–87.
4. Глушковецька Наталія. Основні етапи оприлюднення та літературознавчого осмислення епістолярної спадщини Василя Стуса. Слово і Час. 2018. № 6. С. 12–21.
5. Григошкіна Я. В. Перекладацька діяльність Василя Стуса. Василь Стус: життя, ідеологія, творчість, соціополітичний і літературний контекст. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця : ДонНУ імені Василя Стуса, 2018. С. 157–163.
6. Єрмоленко Володимир. Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час. Київ : Критика, 2011. 280 с.
7. Загоруйко Н. В. Стус та Р. М. Рільке – естетичні пошуки мистецького діалогу (за епістолярною спадщиною В. Стуса). Наукові записки. Серія Філологічна. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». 2013. Вип. 23. С. 68–80.
8. Загоруйко Н. В. Листи Василя Стуса як феномен епістолярної творчості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія Філологічна. 2011. Випуск 21. С. 185–196.
9. Ковтун Л. В., Шабанова Ю. О. Проблемне поле «філософії перекладу». Epistemological studies in Philosophy, Social and Political Sciences. 2020. № 3 (1). С. 51–61.
10. Кравченко Л. Василь Стус – інтерпретатор поезії Р. М. Рільке : монографія. Дрогобич : Коло, 2008. 340 с.
11. Кундура Марія. Віднайдення перекладу: літературний/культурний переклад та перекладацька компетентність. Переклад з англ. Ганни Трегуб. Всесвіт. 2012. № 9–10. URL: https:// vsesvit-journal.com
12. Мазоха Г. Екзистенційні мотиви в епістолярній спадщині В. Стуса. Теоретична і дидактична філологія : збірник наукових праць. Київ : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2011. Випуск 10. С. 223–233.
13. Михайлова Т. Вірш Марини Цветаєвої в перекладі Василя Стуса як трансляція ідеї життя Бориса Пастернака. Компаративні дослдіження слов’янських мов і літератур. Випуск 27. 2015. С. 336–342.
14. Мінаков М. А. Досвід і місія філософії: теорія міметичного досвіду Вальтера Беньяміна. Магістеріум. Випуск 23. Історико-філософські студії. 2006. С. 18–24.
15. Наливайко Д. Василь Стус – перекладач. Всесвіт. 1991. № 1. С. 141–144.
16. Нецензурний Стус. Книга у двох частинах. Частина 1. Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. 336 с.
17. Сверстюк Євген. Василь Стус – летюча зірка української літератури. Василь Стус. Вибрані твори. Київ : Смолоскип, 2019. С. 732–743.
18. Ренч Томас. Конституція моральності. Трансцендентальна антропологія і практична філософія. Пер. з нім. В. Приходька. Київ : Дух і Літера, 2010. 348 с.
19. Фарафонова Д. С. Вальтер Беньямин: от теории перевода к теории культуры. Studia Litterarum. 2018. Том 3. № 4. С. 10–25.
20. Юрчишин-Біловус Леся. Інтертекстуальні виміри міжлітературного діалогу Рільке – Бажан – Стус (на епістолярному матеріалі). Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2004. Випуск 33: Теорія літератури та порівняльне літературознавство, ч. 2. С. 246–52.
21. Veretelnyk Roman. Found in Translation: Vasyl Stus and Rudyard Kipling’s “If”. KyivMohula Humanities Journal. 2016. # 3. P. 143–159.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy