САМООСВІТА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Iryna Koliada

Анотація


Розглянуто самоосвітню діяльність як соціокультурне явище в умовах розвитку інформаційного суспільства. Розкрито її інформаційну природу, що ґрунтується на використанні інформаційнокомунікаційних технологій. В статті проведено аналіз історичних періодів соціального розвитку суспільства з визначенням вимог, які висуває інформаційне суспільство до особистості.

Розкрито зміст самоосвіти особистості та соціально-професійних груп як інформаційно-забезпечувальну діяльність, спрямовану на задоволення потреб у соціалізації, самореалізації, підвищенні культурного рівня. Досліджуючи ґенезу самоосвіти в її розвитку, виокремлено її соціальний та культурологічний складник. Це дозволило обґрунтувати соціальні функції самоосвітньої діяльності в загальнокультурному розвитку особистості та її професійному зростанні.

При цьому поза увагою не лишилися процеси цивілізаційного розвитку інформаційного суспільства і суспільства знань та пов’язані з ними соціокультурні трансформаційні. Неперервність освіти розглянуто як філософську концепцію, де самоосвітня діяльність є процесом, що охоплює все життя людини. Наслідки глобалізації, що змінюють тип мислення, культурні цінності, соціально-економічні умови життя, створюють новий глобальний ринок праці, роблять непередбачуваним сучасний світ. Для більш ефективної професійної самореалізації людина повинна мати не тільки достатній фаховий рівень, але й широкі соціокультурні погляди, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та компетентностях. Компетентнісна характеристика самоосвіти переводить її у розряд духовних потреб особистості, формуючи інтелектуальні та культурні цінності суспільства. Як соціокультурне явище самоосвіта виступає одним із значущих елементів способу життя людини, який впливає на поведінку та свідомість окремої особистості та соціальних груп, а також допомагає соціалізації їх у суспільстві.

Ключові слова: самоосвіта, інформаційне суспільство, суспільство знань, самовдосконалення особистості, соціалізація, освіта впродовж усього життя, соціокультурні трансформації.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Якубовська М., Якубовська М. Культурологічна парадигма у науковій спадщині І.А. Зязюна. Педагогіка і психологія професійної освіти : науково-методичний журнал. 2015. № 1–2. Львів : 2015. С. 189–199.

2. Зборовский Г.Е., Шуклина Е.А. Самообразование как социологическая проблема. Социологические исследования. 1997. № 10. С. 78–86.

3. Бурлука О.В. Самоосвіта особистості як соціокультурне явище: Автореф. дис. кандидата філос. наук / Харківська державна академія культури. Харків, 2005. 15 с.

4. Богуславский М.В. Синергетика и педагогіка. Магистр. 1995. № 2. С. 91–94.

5. Журавлев В.А. Образование: стратегия развития и синергетика. Перемены. 2000. № 2. С. 58–62.

6. Броннікова Л.В. Проблеми розвитку науки і освіти в інформаційному суспільстві. Вісник НАУ. Серія: Філософія. Культурологія. 2016. № 2 (24). С. 40–42.

7. Радугина О.А. Образовательная культура общества как целостный социальный феномен. Философия и образование. №1. Москва : 2011. С. 130–141.

8. Отич О.М. Освіта дорослих у суспільстві знань. Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: історія, теорія, технології : збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської Інтернет-конференції 28 квітня 2017 р. м. Київ. Редкол. : В.В. Сидоренко, М.І. Скрипник, Я.Л. Швень. Київ : ЦІППО, 2017. 424 с.

9. Бурлука О.В. Самоосвіта особистості як необхідний компонент сучасного освітнього процесу. Гілея : науковий вісник. 2015. Вип. 101. С. 369–372.

10. Чуринов Н.М. Совершенство и свобода: Философские очерки. Красноярск, 2001. 432 с.

11. Сідак Л.М. Особливості соціалізації самоосвіти особистості / Л.М. Сідак, О.В. Бурлука. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія. 2014. Вип. 43. С. 231–243.

12. Іватіна І.В. Суспільство, яке навчається. Суспільство знань. Освіта дорослих : енциклопедичний словник / за ред. В.Г. Кременя, Ю.В. Ковбасюка; [упоряд. Н.Г. Протасова, Ю.О. Молчанова, Т.В. Куренна ; ред. рада : В.Г. Кремень, Ю.В. Ковбасюк, Н.Г. Протасова та ін.] ; Нац. акад. пед. Наук України, Нац. акад. держ. управ. При Президентові України [та ін.]. Київ : Основа, 2014. 496 с.

13. Герберт Маркузе: Одномерный человек. Исследование идеологии развитого индустриального общества. / пер. с англ. А. Юдин. Москва, 2003.

14. Пролеєв С. «Суспільство знань» як антропологічна ситуація. Філософія освіти. Philosophy of Education. 2014. № 1(14). С. 7–24.

15. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке [Текст] / пер. с англ. / П.Ф. Друкер. Москва : Издательский дом «Вильямс», 2004. 272 с.

16. Карпов А. Работник знаний в генезисе социально-экономической концепции общества знания. Вопросы философии. 2016. № 8. С. 57–69.

17. Конох Н.С., Пунченко О.П. Образование в пространстве философских проблем современности : монографія / Н.С. Конох, О.П. Пунченко, Н.О. Пунченко, Ю.А. Шепель, М.М. Вишневский, Ю.С. Кравцов, В.П. Сидельников, А.А. Чичкань. Київ : Кафедра, 2013. 320 с.

18. Платон. Диалоги / Платон: пер. с древнегреч.; сост., ред. и авт. вступит. ст. А.Ф.Лосев; авт. примеч. А.А. Тахо-Годи. Москва : Мысль, 1986. 607 с.

19. Богданова Н.Г. Система післядипломної освіти як механізм самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі. Гілея : науковий вісник. 2019. Випуск 150. С. 19–22.

20. Романенко М.І. Освітня парадигма: генезис ідей та систем. Дніпропетровськ : Промінь, 2000. 160 с.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/2078-6999.2019.24-2

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy