КАТЕГОРІЇ «ЛАД» І «СВІТОПОРЯДОК» У ЛЕМКІВСЬКІЙ КАЛЕНДАРНІЙ ОБРЯДОВОСТІ РАННЬОВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ

Nina Hlavatska

Анотація


У статті проаналізовано прояв у лемківській календарній обрядовості ранньовесняного циклу світоглядних категорій «лад» та «світопорядок» як сутнісних для української культури складових частин, що визначають характер взаємодії людини і навколишнього світу. З’ясовано, що ранньовесняний період маркувався в народному календарі як кризовий, перехідний, коли відбувалося глобальне порушення норм життя, розрив простору і часу, стирання граней між світом мертвих і живих. Водночас це був чи не єдиний період у році, коли людина за допомогою певних обрядів могла вплинути на своє життя – відвести лихі сили і привернути добрі, гармонізувати простір навколо себе. Розглянуто найбільш значущі міфологеми весняного періоду, зокрема міфологему природного «повороту», що символізує рух циклічного кругового часу і пов’язані з ним зміни – потепління, пробудження тварин і рослин; концепт заснування, творення світу; уявлення про зміну пір року як про перехід від хаосу до космосу, від деструктуралізованого світу до творення нової реальності; мотив календарної межі, що розділяє старе і нове. Здійснено класифікацію ранньовесняних обрядів і магічних практик у контексті притаманних для цього періоду мотивів проводів зими і заклику весни, її зустрічі та вшанування. Проаналізовано комплекс ініціальних і вербальних обрядів, а також практик імітаційної магії, спрямованої на прискорення вегетації рослин та вшанування сил природи. Розглянуто систему очисних, апотропеїчних і профілактичних обрядів, пов’язаних з уявленнями про ранньовесняний час як «поганий», коли на землі набувають активності хтонічні істоти. Досліджено феномен ритуальних змагань як відтворення боротьби хтонічних і космічних сил; традиційні ворожіння про погоду на рік, життя і смерть; практики принесення жертви, щоби забезпечити нормальне проходження світом кризового періоду і стабільність світобудови загалом.

Ключові слова: обряд, звичай, ритуал, гаївки, сакральне, профанне, апотропей, свято.


Повний текст:

PDF PDF

Посилання


1. Агапкина Т. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл. Москва : Индрик, 2002. 816 с.

2. Гоцалюк А. Світоглядні уявлення українців у традиційній весняній обрядовості (ХХ–ХХІ ст.). Етнічна історія народів Європи. 2009. Вип. 29. 150 с.

3. Ивашнева Л. О взаимосвязи календарной и свадебной поэзии. Русский фольклор. Ленинград, 1976. Т.16. С. 191–192.

4. Мушинка М. Календарні обряди. Лемківщина : земля – люди – історія – культура. Т. 2. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней. 494 с.

5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Т. 2. Вінніпег, 1959. 255 с.

6. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України : нариси і статті. Львів, 2002. С. 180.

7. Лозко Г. Коло Свароже. Відроджені традиції. Київ : Український письменник, 2004. 222 с.

8. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. Варшава, 1887. Т. 2. 809 с.

9. Пропп В. Русские аграрные праздники : Опыт историко-этнографического исследования. Санкт-Петербург : Терра ; Азбука, 1995. 176 с.

10. Соколова В. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов ХІХ – начала ХХ в. Москва : Наука, 1979. 292 с.

11. Суханов И. Обычаи, традиции и преемственность поколений. Москва : Политиздат, 1976. 216 с.

12. Элиаде М. Космос и история. Избранные работы. Москва : Прогресс, 1987. 311 с.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/2078-6999-2019-23-10

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy