СВОБОДА ЯК ОСНОВА ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ: НОРМАТИВНА ПЕРСПЕКТИВА

Анотація

У статті аналізується зв’язок між свободою та ліберальною демократією та стверджується, що свобода – це основоположна цінність демократії. Дві частини ліберальної демократії, а саме «ліберальна» та «демократична», розглядаються як форми політичного вираження позитивного та негативного вимірів свободи, постульованих Ісаєю Берліном. Стаття узагальнює найважливіші філософські аргументи, які впродовж історії трактували свободу як ключову соціальну цінність, включаючи ідеї Томаса Гоббса, Джона Локка, Жана-Жака Руссо й інших мислителів. Наприкінці статті встановлюються три політико-філософські умови буття свободи в суспільстві: 1) дві етичні системи В. Лефевра; 2) ізегорія (давньогрецький термін, який позначає політичну рівність); 3) розмежування суспільної згоди та суспільного блага. Особливий акцент зроблено на актуальності трактування свободи як фундаментальної цінності демократії: сучасний світ входить в епоху безпрецедентної кризи ліберальної демократії, яка низці авторів дає підстави висунути аргумент, що демократія нібито відходить у минуле і повинна поступитися іншим формам правління. Стаття доводить, що ліберальна демократія – це не просто один зі способів політичної організації суспільства та формування влади, а насамперед політичний простір буття свободи, яка неминуче опиняється під загрозою, якщо під загрозою є демократія.

Ключові слова: свобода, ліберальна демократія, суспільний договір, дві етичні системи, ізегорія, суспільне благо, інформаційна епоха.