РЕФЛЕКСІЯ ЯК БЕЗУМОВНА УМОВА ФІЛОСОФУВАННЯ

Rostyslav Yakuts

Анотація


Розглянуто рефлексію як процес, який схоплюється мисленням не відокремлено від філософування як життєвого акту. Відтак рефлексія постає як особливого роду предмет, який сам у собі покладає умову, а також мислиться нелінійно. Своєю чергою, умова постає як апріорний принцип рефлексії, який характеризується не лише безумовністю, а й не детермінованістю, дискретною топологією та хронологією. Конституюючи безумовне, рефлексія водночас конституює немислиме не лише як аксіоматичний принцип, а також як горизонт розгортання мисленнєвого акту, який збігається також із екзистенцією.

Ключові слова: рефлексія, безумовна умова, дискретність, континуальність, трансцендентальність, філософування, нелінійне мислення.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Гегель Г. Наука логики. М., Мысль, 1970. Т. 1.

2. Гегель Г. Кто мыслит абстрактно? // Знание – сила, 1973. №10. С. 41–42.

3. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках // Соч. в 2 т. М.: Мысль, 1989. Т. 1.

4. Декарт Р. Размышления о первой философии, в коих доказывается существование Бога и различие между человеческой душой и телом // Соч. в 2 т. М.: Мысль, 1994. Т. 2.

5. Кант И. Критика чистого разума: в 2 ч. Ч. 1 // Сочинения на немецком и русском языках. М.: Наука, 2001–2006. Т. 2.

6. Кессиди Ф. Геракліт. М.: Мысль, 1982.

7. Мамардашвили М. Картезианские размышления // Философские чтения. СПб.: Азбука-классика, 2002.

8. Паскаль Б. М.: Изд-во имени Сабашниковых, 1995.

9. Хайдеггер М. Бытие и время. СПб.: Наука, 2002.

10. Шеллинг Ф. Система трансцендентального идеализма. Соч. в 2 т. М.: Мысль, 1987. Т. 1.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy