ВЧЕННЯ СВ. ТОМИ З АКВІНУ І ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

Анотація

В українській філософській літературі, окрім нестачі праць, що стосуються історії схоластичної філософії, бракує перекладів творів схоластики – періоду, що дав незмірно багато для створення модерної та постмодерної європейської філософії загалом і став наріжним каменем української філософської думки. Це був час становлення основної філософсько-богословської термінології. Творча спадщина Томи з Аквіну мала важливе значення для формування філософської думки в Україні, тому актуальність подальшого дослідження шляхів рецепції схоластики є очевидною. В українській філософії, на відміну від європейської, ще не існує достатньої кількості наукових (у тому числі й неформальних) шкіл, які були б осередками дискусій і забезпечували б фахову апробацію результатів роботи дослідників, що передбачає володіння латинською, давньогрецькою та іншими іноземними мовами.

В історії становлення української філософії виявлено процес рецепції різних філософських концепцій. Феномен рецепції містить у собі характеристику темпоральності та дискурсу, оскільки інтерпретація термінів, створених одними культурно-філософськими системами, відбувалася у часовому та культурному просторах. Проблема сприйняття схоластичних концепцій українською філософською думкою полягає у тому, що Україна завжди перебувала на зіткненні двох цивілізацій – східної та західної. Близькість західноєвропейської та української філософської культури, а також їх взаємодія не викликають сумнівів. Найбільший свій вияв в Україні схоластика отримала у Києво-Могилянській академії. С. Яворський, Т. Прокопович, Г. Кониський та інші її професори, готуючи курси філософії та теології, здебільшого притримувалися аристотелівської традиції та теологічної філософії Томи з Аквіну.

Г. Костельник у численних працях звертається до проблем буття і його пізнання. У праці «Логічний порядок» філософ викладає основи логічного пізнання, виходячи із незалежності буття речей від людської свідомості, оскільки земля і світ існували задовго перед появою людської свідомості в бутті. Як і Тома, Г. Костельник був прихильником поєднання знання і віри, що, на його думку, необхідне для розуміння світу та його осмислення. Пізнання сутності, як стверджує Тома, йде за пізнанням буття, адже насамперед пізнаємо, чи річ існує взагалі, а вже потім – чим вона є. Позицію Аквіната щодо буття в українській філософській думці продовжує Г. Костельник. У статті «Поняття негації в людському пізнанні» він зіставляє буття із небуттям, стверджуючи, що небуття стосується ens rationis, про що говорив і Аквінат. Буття, як вважає Костельник, є віссю, довкола якої все обертається, а без неї усе тратить значення. Небуття, за Г. Костельником, не має жодної спільної ознаки з буттям. Цей філософ перебував під значним впливом уже новітніх філософських течій, тому його можна назвати неотомістом у повному значенні цього слова.

Ключові слова: освіта, культура, пам’ять, традиція, переклад, буття, існування.