ЛЮБОВ ЯК МІМЕТИЧНО-ВІТАЛЬНА ЕНЕРГІЯ ОСОБИ У ФІЛОСОФСЬКО-ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Richard Gorban

Анотація


У статті висвітлено концепцію творчої особи в інтерпретації Лесі Українки. У філософсько-літературному дискурсі драматурга творчий процес постає як вихід особи у трансцендентний вимір вічності. Показано, що в базовій метафорі «Лісової пісні» долається ідея дурної циклічності як пекла, що в нього засмоктує людину безбарвна повсякденність буття, їй протиставлено мімезис як процес творчого відтворювання, в якому поляризований рух первісних ритмів природи і ритмів душевного життя людини зливаються в єдиний рух вітального струменю в часі. Наслідуючи життя і свободу через творчість, особа виконує головну заповідь Творця і вічність отримує не в нагороду, а сама творить її як високоміметичне мистецтво, де в повноті й єдності постають Життя, Свобода, Творчість, Душа, Бог. Шлях людини, на якому реалізується її доля як виконання індивідуальної людської місії є внутрішнім шляхом особи до свободи і вічного життя. У процесі самопізнання й самореалізації творчого потенціалу особи вирішальну функцію виконує любов. Любов еманується із середини самої людської суті як міметично-вітальна енергія. Любов як нумінозна субстанція, духовне небесне начало і начало підземне еротично-екстатичне, зводить свої вектори на людській особі, перехрещується в ній як здатність до еманації цього почуття як у середину, так і назовні. Любов утворює імперативний центр особи та долає онтологічний розкол, змінюючи її екзистенційний стан і статус. Лукаш долає як спокуту шлях взаємин з Мавкою-Душею від таких, що ґрунтуються на засадах купівлі-продажу, до таких, що ґрунтуються на засадах усвідомленої жертовності. Леся Українка показує, як жертовність по суті стає внутрішнім шляхом особи до себе, оскільки тільки собою справджується істинна жертва, а решта – торг: за любов, за спокій, за щастя, за небесне царство, за вічне життя.

Ключові слова: особа, любов, творчість, свобода, вічність, життя, культура.


Повний текст:

PDF

Посилання


1. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. Т. 2 / Александр Николаевич Афанасьев. – М.: Современный писатель, 1995. – 400 с.

2. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. Т. 3 / Александр Николаевич Афанасьев. – М.: Современный писатель, 1995. – 416 с.

3. Гейзінга Й. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури; [пер. з англ. О. Мокровольського] / Йоган Гейзінга. – К.: Основи, 1994. – 250 с.

4. Элиаде М. Тайные общества. Обряды инициации и посвящения; [пер. с фр. Г. А. Гельфанд] / Мирча Элиаде. – М.–СПб.: Университетская книга, 1999. – 356 с.

5. Житкевич А. Славень життю та коханню: з історії пісні «Чари ночі» / Анатолій Житкевич // Mіст-Online. Тижневик для українців всього світу. – URL: http://meest-online. com/culture/slaven-zhyttyu-ta-kohannyu-z-istoriji-pisni-chary-nochi/ (дата звернення 09.04.2019).

6. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами; [пер. с англ. К. Е. Семёнова] / Джозеф Кэмпбелл. – К.: София, Ltd., 1997. – 336 с.

7. Кримський С. Б. За межею щастя і нещастя. (Записав Віктор Ціон) / Сергій Борисович Кримський // ZN.UA. – 2011. – Вип. № 23. – 24 червня – 1 липня. – URL: https://dt.ua/ SOCIETY/za_mezheyu_schastya_i_neschastya.html (дата звернення 23.03.2019).

8. Лукин А. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф ХХ века / А. Лукин, В. Рынкевич // Иностранная литература. – 1992. – № 3. – С. 234–249.

9. Маланюк Є. Думки про мистецтво / Євген Маланюк // Маланюк Є. Книга спостережень: Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1997. – С. 74–82.

10. Мамардашвили М. К. Философия и свобода / Мераб Константинович Мамардашвили // Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию. – М.: Прогресс, 1992. – С. 365–374.

11. Олесь О. Твори: В 2 т. Т. 1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира / Олександр Олесь. – К.: Дніпро, 1990. – 959 с.

12. Сапаров М. А. Об организации пространственно-временного континуума художественного произведения / М. А. Сапаров // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. – Л.: Наука, 1974. – С. 85–103.

13. 100 найвідоміших образів української міфології / за ред. О. Таланчук. – К.: Орфей, 2002. – 448 с.

14. Тресиддер Дж. Словарь символов; [пер. с англ. С. Палько] / Джек Тресиддер. – М.: ФАИР-Пресс, 1999. – 448 с.

15. Українка Леся. Твори: У 12 т. Т. 5: Драматичні твори (1909–1911) / Леся Українка. – К.: Наукова думка, 1976. – 336 с.

16. Українка Леся. Твори: У 12 т. Т. 8: Літературно-критичні та публіцистичні статті / Леся Українка. – К.: Наукова думка, 1977. – 320 с.

17. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 1. Поезія 1837–1847 / Тарас Шевченко. – К.: Наукова думка, 2003. – 784 с.

18. Юнг К. Г. Аналитическая психология; [пер. с англ. В. В. Зеленского] / Карл Густав Юнг. – СПб.: Кентавр; Палантир, 1991. – 132 с.

19. Юнг К. Г. Ответ Иову; [пер. с нем. В. Бакусева, А. Гараджи] / Карл Густав Юнг. – М.: Канон, 1995. – 352 с.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/2078-6999-2019-22-9

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Lviv University Journal of Philosophy