ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ ЯК ЦЕНТР ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ НА ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНОМУ РІВНІ
Анотація
Акцентовано увагу на новій та недостатньо дослідженій в українській політичній науці категорії груп інтересів. Проаналізовано наявні в політологічній літературі визначення цього явища, розглянуто його позитивні та негативні риси, визначено відмінності між групами тиску та групами інтересів і дефінійовано ці політичні явища.
Ключові слова: групи інтересів, групи тиску, політичний вплив, центр політичного впливу, політичні партії.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Гаджиев К. Политическая наука – М.: Сорос, 1994. – 194 с.
2. Золотарева Е. Группы интересов в политике // Вестник Российского университета дружбы народов. – Cерия: Политология. – 1999. – № 1. – С. 63 – 75.
3. Кривогуз И. Политология – М.: Владос, 2001. – 288 с.
4. Малько А. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы – М.: Наука, 2000. – 401 c.
5. Мухаев Р. Политология: Учебник для студентов юридических и гуманитарных факультетов. – М.: Наука, 2000. – 385 c.
6. Олсон М. Логика коллективных действий: общественные блага и теория групп // Политология: Хрестоматия, – СПб.: Ахилл, 2006. – 381 c.
7. Основы политической науки. Под ред. проф. В. Пугачева. М.: МГУ, 1994. – Ч. II.– 523 c.
8. Политика. Толковый словарь: Русско-английский. – М.: Мысль, 2001. – 451 c.
9. Перегудов С., Лапина Н., Семененко И. Группы интересов и российское государство. – М.: Наука, 1999.– 341 c.
10. Шмиттер Ф. Неокорпоративизм // Полис, 1997. – № 2. – С. 10–21.
11. Etzioni A. Capital Corruption; the new Attack on American Democracy. NY: Harourt Brace Jovanovich, 1984. – 235 p.
12. Olson M. The Rise and Decline of Nations. – New Haven:Yale Univ. Press, 1982. – 280 p.
13. Truman D. B. The Governmental Process. Political Interests and Public Opinion. – NY: Knopf, 1971. – 156 p.
14. Wilson G. Business and Politics. – N.-J., 1985. – 267 р.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy