INNENWELT І UMWELT
Анотація
Зміст цього есе розгорається у відповідності до таких пунктів: 1. Важливість термінології. 2. Семіотичне походження й імпортування термінів. 3. Умвельт у відмінності до довкілля. 4. Активна формація Умвельту. 5. Умвельт як «значеннєвий світ» або «царство значення». 6. Первинність семіозу. 7. Яким чином антропосеміоз специфікується через диференціацію від зо-семіозу в контексті загального розуміння Умвельту. 8. Життєвий світ (Lebenswelt) як Умвельт, що стає видо-специфічно людським.
В есе відзначається, що німецькомовні терміни «Umwelt» і «Innenwelt» є важливими технічними термінами семіотики, особливо біосеміотики. Ці поняття, як і семіотичний підхід у філософії, належать до позаепістемологічної парадигми. Тобто семіотика пропонує власну парадигму, яка є радше поєтична і випливає з дії знаків та їхнього застосування в житті і мисленні. Це означає, що притаманне для класичної філософії протистояння між реалізмом та ідеалізмом, як і між природою і культурою, не може бути адекватною перспективою дослідження дійсності.
Хоча знак здійснює свої функції на перетині природи і культури, він у властивому для нього бутті не є зрідненим з жодною цариною в сенсі онтогенези. Знак діє на всіх рівнях біологічного життя, але стає рефлексивним інструментом всередині антропосеміозу, де він проявляється на перетині комунікації й сиґніфікації і де лише ми (люди) вперше й буквально схоплюємо його як такий. Відповідно, феномен «Умвельту» належить до зоосеміотики, а вже по тому – також до антропосеміотики.
Продемонстровано, що Якоб фон Ойскюль вперше прийшов до переусвідомлення поняття і феномену фізичного довкілля. Прийнято було вважати, що воно є «однаковим» для всіх організмів. Насправді, довкілля не є тим спільним світом, в якому будь-який з видів, що там водночас існують, фактично проводить своє життя. Кожна біологічна життєва форма (вид), з причини її інакшої тілесної конституції (генетичного спадку), прилаштована тільки до певних частин і аспектів фізичного універсуму, або до певної «ніші» у фізичному довкіллі. Це стосується рослин не менше, ніж тварин. Коли таке «прилаштування до» прибирає тілесну форму когнітивних органів, що ними зокрема є відчуття, або ж чуттєві модальності, тоді пов’язаніз цими модальностями особливості фізичного довкілля, стають «об’єктивованими», тобто – присутніми не лише фізично, але й когнітивно.
Речі довкілля «стають об’єктивованими» за посередництвом знака. Тобто, річ позначена є об’єктом, а бути позначеним – це бути сприйнятим. Сказати, що річ може бути і може не бути об’єктом, означає говорити, що вона може або не може бути відомою. Тоді як зворотне твердження: об’єкт може або не може бути річчю, – говорить, що не може бути об’єктом те, що є невідомим і, відповідно, – все, що є відомим – є об’єктами.
У статті наголошується, що «умвельт» (видосвіт) не є звичайним аспектом довкілля, доступним у відчуттях. Значно важливішим є спосіб, яким такі аспекти об’єднуються в спільну мережу й конституюються як «об’єкти досвіду». Відмінність між об’єктами досвіду й елементами відчуттів визначається не чинниками фізичного довкілля, але мережею й сіткою відношень, які набуваються між тим, що «фактично» може бути представлене (репрезентоване) у фізичному середовищі, й тим, що належить до когнітивної конституції біологічного організму в процесі його взаємодії у межах свого виду і взаємодії з цим середовищем тут і тепер.
«Інненвельт» – це поняття, яким охоплюється моделювальна система, що закладає підґрунтя й корелює з «умвельтом» (видосвітом) і не є повністю прив’язана до тілесності (біології). Перше продуктивне пояснення цієї автономії в контексті семіотики ми знаходимо в Т. Сібока. Народження організму є строго детермінованим. Проте вже з народженням – з’являється здатність до модальності, яка приходить з відчуттями й когнітивністю. Але те, що ми будемо здатні висловлювати завдяки володінню вербальною мовою, є далеким від того, що жорстко фіксується й детермінується. Нехтування цим феноменом веде до поширеного непорозуміння серед освіченої верстви. Воно полягає в сплутуванні між мовою в людському сенсі «лінґвістичної комунікації», яка є справою «інненвельту» як моделювальна система, і яка не є тісно пов’язана з біологічною конституцією, й комунікацією, яка є універсальним феноменом, притаманним для всіх живих істот.
«Інненвельт», як «значеннєвий світ» в якому живе людська істота, розгортає постлінґвальні структури, які притаманні тільки для лінґвістичної тварини і стосуються культури і штучних мов. Тоді як всі інші тварини, навіть якщо вони застосовують символічні засоби комунікації, залишаються прив’язаними до прелінгвістичного, чуттєвоперцептивного об’єктного царства.
(Переклад – Анатолій Карась)
Ключові слова: умвельт, інненвельт, життєсвіт, семіоз, зоöсеміоз, антропосеміоз, моделювальна система, комунікація.
Повний текст:
PDF (English)Посилання
BAGGESEN, Jens Immanuel (15 February 1764–1826 October 3).
1800. “Napoleon. Un Voss. (1800)”, in Jens Baggesen’s Poetische Werke in Deutscher Sprache, ed. Carl and August Baggesen (Leipzig: F. A. Brockhaus, 1836), pp. 92–103.
DEELY, John.
1980. “The Nonverbal Inlay in Linguistic Communication”, in The Signifying Animal, ed. Irmengard Rauch and Gerald F. Carr (Bloomington, IN: Indiana University Press), pp. 201–217.
1990. Basics of Semiotics (Bloomington, IN: Indiana University Press).
1994. The Human Use of Signs (Lanham, MD: Rowman & Littlefi eld).
1997. “How Is the Universe Perfused with Signs?”, in Semiotics 1997, ed. C. W. Spinks and John Deely (New York: Peter Lang, 1998), pp. 389–394.
1998. “Physiosemiosis and Semiotics”, in Semiotics 1998, ed. C. W. Spinks and John Deely (New York: Peter Lang, 1999), pp. 191–197.
2001. “Umwelt”, Semiotica 134–1/4 (2001), 125–135; Special Issue on “Jakob von Uexküll: A paradigm for biology and semiotics” Guest-Edited by Kalevi Kull.
2002. What Distinguishes Human Understanding? (South Bend, In: St. Augustine’s Press).
2003. The Impact on Philosophy of Semiotics. The Quasi-Error of the External World, with a Dialogue between a ‘Semiotist’ and a ‘Realist’ (South Bend, IN: St. Augustine’s Press).
2004. “Semiotics and Jakob von Uexküll’s Concept of Umwelt”, presented 10 January 2004 at the 9– 10 January 2004 International Symposium “Zeichen und der Bauplan des Lebens – Uexkülls Bedeutung heute” opening the Jakob von Uexküll-Archiv at the University of Hamburg; published in Sign Systems Studies 32.1/2 (2004; Tartu University, Estonia), 11–34.
2004a. “The Thomistic Import of the Neo-Kantian Concept of Umwelt in Jakob von Uexküll”, Angelicum 81.4 (2004), 711–732.
2007. “The Primary Modeling System in Animals”, in La Filosofi a del Linguaggio come arte dell’ascolto: sulla ricerca scientifi ca di Augusto Ponzio/Philosophy of Language as the art of listening: on Augusto Ponzio’s scientific research, ed. Susan Petrilli (Bari, Italy: Edizione dal Sud), 161–179.
2007a. Intentionality and Semiotics. A tale of mutual fecundation (Scranton, PA: Scranton University Press).
2009. Purely Objective Reality (Berlin: Mouton de Gruyter).
2010. Semiotic Animal. A postmodern defi nition of “human being” transcending Patriarchy and Feminism, to supersede the ancient defi nition as “rational animal” and the modern defi nition as “res cogitans” (South Bend, IN: St Augustine’s Press).
2014. “Objective Reality and the Physical World: Relation as Key to Understanding Semiosis”, in Semiotics 2013. Annual Yearbook of the Semiotic Society of America (Ottawa, Canada: Legas, 2014), in press.
MARITAIN, Jacques.
1957. “Language and the Theory of Sign”, originally published in Ruth Nanda Anshen, Ed., Language: An Enquiry into Its Meaning and Function (New York: Harper & Bros.), pp. 86–101, but reprinted with the addition of a full technical apparatus explicitly connecting the essay both to Maritain’s work on semiotic (begun in 1937) and to the text of Poinsot 1632 (on which Maritain centrally drew) in Deely, Williams and Kruse, Eds., Frontiers in Semiotics (Bloomington, IN: Indiana University Press, 1986), pp. 51–62, the most defi nitive English version of this seminal text from Maritain and the version to which page reference is made in this essay.
POINSOT, John.
1632. Tractatus de Signis, subtitled The Semiotic of John Poinsot, extracted from the Artis Logicae Prima et Secunda Pars of 1631–1632 using the text of the emended second impression (1932) of the 1930 Reiser edition (Turin: Marietti), and arranged in bilingual format by John Deely in consultation with Ralph A. Powell (First Edition; Berkeley: University of California Press, 1985). This work, the fi rst systematic treatise on the foundations of semiotic, is also available as a text database, stand-alone on fl oppy disk or combined with an Aquinas database, as an Intelex Electronic Edition (Charlottesville, VA: Intelex Corp., 1992).
SEBEOK, Thomas A.
1976. Contributions to the Doctrine of Signs (reprinted with new front matter but unchanged pagination; Lanham, MD: University Press of America, 1985).
1977. “Neglected Figures in the History of Semiotic Inquiry: Jakob von Uexküll”, reprinted in The Sign & Its Masters (reprinted with new front matter but unchanged pagination; Lanham, MD: University Press of America, 1989), pp. 187–207.
1984. “The Evolution of Communication and the Origin of Language”, lecture of June 3 in the June 1–3 ISISSS ‘84 Colloquium on “Phylogeny and Ontogeny of Communication Systems”. Published under the title “Communication, Language, and Speech. Evolutionary Considerations”, in Sebeok, I Think I Am A Verb. More Contributions to the Doctrine of Signs (New York: Plenum Press (New York: Plenum, 1986), pp. 10–16.
1986. “How Primary a Modeling System Is Language?”, in Semiotics 1987, ed. John Deely (Lanham, MD: University Press of America, 1988), pp. 15–27.
von UEXKÜLL, Jakob.
1899-1940. Kompositionslehre der Natur. Biologie als undogmatische Naturwissenschaft, selected writings edited and with an introduction by T. von Uexküll (Frankfurt a. M.: Ullstein).
1920. Theoretische Biologie (Berlin; 2nd ed. 1928, reprinted Frankfurt a. M.: Suhrkamp 1970). Attempted English translation by MacKinnon 1926, q.v.
1934. Streifzuge durch die Umwelten von Tieren und Menschen (Berlin), trans. by Claire H. Schiller as “A Stroll through the Worlds of Animals and Men” in Instinctive Behavior: The Development of a Modern Concept, ed. by Claire H. Schiller (New York: International Universities Press, Inc., 1957), 5–80.
1940. “Bedeutungslehre”, Bios 10 (Leipzig), trans. by Barry Stone and Herbert Weiner as “The Theory of Meaning” in Semiotica 42.1 (1982), 25–82.
von UEXKÜLL, Thure.
1981. “The Sign Theory of Jakob von Uexküll”, in Classics of Semiotics (English edition of Die Welt als Zeichen: Klassiker der modernen Semiotik, Berlin: Wolf Jobst Siedler Verlag), ed. Martin Krampen, Klaus Oehler, Roland Posner, Thomas A. Sebeok, and Thure von Uexküll (New York: Plenum Press, 1987), 147–179.
1982. “Semiotics and the Problem of the Observer”, in Semiotics 1982, ed. John Deely and Jonathan Evans (Lanham, MD: University Press of America, 1987), 3–12.
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vps.21.2019.1
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy