РОЗВИТОК ІНСТИТУТІВ ОСВІТИ І ВИКЛИКИ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Анотація. Мета статті – провести оцінку глибини розриву між готовністю людей до ефективної діяльності в умовах цифрової економіки та виявлення функціональних можливостей освітніх інститутів зменшити цей розрив. У дослідженні використано методи узагальнень, логічного, системного та порівняльного аналізу, статистикоекономічні, соціологічні, економіко-математичні методи та прийоми. Результати дослідження виявили, що цифровізація економіки, держави та суспільства, яка відбувається в Україні, потребує суттєвого підвищення рівня готовності населення до цифрових змін. Це стосується подальшого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, їхньої доступності для населення та проведення спеціальної освітньої політики, реалізації освітніх програм, націлених на підготовку різних вікових груп для реалізації їх економічної активності в умовах цифрової економіки. Сформульовано висновок про те, що в цифрову еру конкурентоспроможність робочої сили тісно корелює з інформаційними, безпековими, соціально-економічними ризиками функціонування й розвитку ринку праці. Обґрунтовано, що набуття нових цифрових навичок і компетентностей працівників потребує розвитку мереж з навчання і поліпшення знань з іноземної мови для молоді та для інших поколінь.

Ключові слова: економіка вищої освіти, конкурентоспроможність, плата за навчання, регресійна модель, університет, цінова політика, Україна.