ВПЛИВ ГІСТАМІНУ І БЛОКАТОРІВ ГІСТАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ НА ВМІСТ ЕНДОГЕННОГО ГІСТАМІНУ ТА СОРБЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ ЕРИТРОЦИТІВ КРОВІ ЩУРІВ

Анотація

Відомо, що гістамін синтезується з гістидину в тканинних базофілах і базофілах крові. Після вивільнення з клітин гістамін діє на Н1, Н2, Н3, Н4 рецептори до гістаміну, які містяться на плазматичних мембранах. Невивченим є питання наявності на плазматичних мембранах еритроцитів рецепторів до гістаміну. Мета дослідження - виявити гістамін в еритроцитах і визначити наявність Н1–Н4 рецепторів на мембранах еритроцитів, застосовуючи блокатори гістамінових рецепторів, через зміну рівня потенційного ендогенного гістаміну та зміну сорбційної здатності еритроцитів. У досліді до еритроцитів додавали гістамін у концентрації 5,4 мкМ, блокатори гістамінових рецепторів (дезлоратадин, який блокує Н1 рецептор; ранітидин, який блокує Н2 рецептор; бетагістин, який блокує Н3 рецептор) таким чином, щоб кінцева концентрація становила 0,1; 1; 10 мкМ. Було також створено групи, до еритроцитів яких додавали і зазначені блокатори, і гістамін. Для аналізу наявності Н4 рецептора на мембрані еритроцитів до клітин одночасно додавали усі три блокатори (дезлоратадин, ранітидин, бетагістин), оскільки на сьогодні немає у вільному доступі блокатора Н4 рецептора до гістаміну. Встановлено, що в еритроцитах міститься гістамін, причому в еритроцитах самок щурів рівень гістаміну вищий, ніж в еритроцитах самців. Поєднане додавання до крові блокатора Н1 рецептора (дезлоратадину) та гістаміну змінює вміст ендогенного гістаміну в еритроцитах самок порівняно з незалежною дією дезлоратадину, а також впливає і на сорбційну здатність. Ранітидин, блокатор Н2 рецептора, за вказаних умов досліду веде до підвищення вмісту ендогенного гістаміну в еритроцитах самців. Поєднане додавання до суспензії еритроцитів блокатора Н3 рецептора, бетагістину та гістаміну спричиняє підвищення вмісту ендогенного гістаміну в еритроцитах самок і самців щурів порівняно з незалежною дією бетагістину, а також зумовлює зміну сорбційної здатності. За блокування Н1, Н2, Н3 рецепторів до гістаміну та подальшого введення до суспензії еритроцитів відбувається зниження сорбційної здатності клітин самців (за використання високих концентрацій блокаторів; 10 мкМ) та зміна сорбційної здатності еритроцитів самок щурів (за окремих концентрацій) порівняно з незалежною дією суміші блокаторів. Отже, можна зробити висновок, що на мембранах еритроцитів самок і самців щурів наявний Н3 рецептор до гістаміну, функція якого полягає в регуляції вмісту ендогенного гістаміну та сорбційної здатності цих клітин.