НОВІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОСЕЛИЩ ТВАРИН У ЗАХІДНОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті запропоновано й обґрунтовано поняття мікро- та мегаоселища, а також розглянуто їхнє значення для тварин. Зосереджено увагу на співвідношенні понять «біотоп» і «оселище», вказано на відмінності між ними. На прикладі різних ознак модельних таксонів тварин показано їхню залежність від характеру і динаміки оселищ, їхньої специфіки тощо. Зокрема, виявлено якісні та кількісні відмінності складу угруповань планктонних ракоподібних у різних за ступенем трансформації оселищах природоохоронних територій і антропогенного ландшафту, їхню приналежність до певних типів біотопів. Рийні оси родин Crabronidae та Sphecidae теж виявляють певний оселищний розподіл, за якого найвище видове різноманіття (44 види) характерне для біотопу соснових лісів на піщаних ґрунтах зі значною кількістю лишайників. Поселення ж ос у порожніх стеблах рослин і відмерлій деревині розглядаємо як приклад використання мікрооселищ у межах окремих біотопів. Рекреаційний і демутаційний чинники впливу на оселища тварин виявилися найбільш значущо негативними у випадку земноводних (карпатський і альпійський тритони) на теренах природоохоронних територій Українських Карпат. Серед оселищ орнітофауни міста, які об’єднані поняттям «мегаоселище», найбільшої уваги щодо збереження заслуговують старі парки та цвинтарі, де видове різноманіття птахів найвище (до 60 видів). Цьому сприяє наявність у них водойм, старих дерев і порівняно низький рівень антропічного впливу. Склад гніздових матеріалів і супутнє населення гнізд птахів теж детально розглянуто в контексті характеристики мікрооселищ. Так, у трансформованому та засміченому побутовими відходами середовищі птахи вибірково використовують їх для будівництва гнізд навіть за достатньої кількості природних матеріалів. Виявлено також, що гнізда горобцеподібних птахів придатні для заселення колемболами. Гнізда слугують для колембол мікрооселищами, оскільки складаються з природних матеріалів, подібних до лісової підстилки. Аналіз раціону та локалізації екскрементів рисі на Поліссі показав, що вони найчастіше містять залишки сарни європейської і трапляються у біотопах соснових лісів. Взаємозв’язок між зміною оселища в часі за умови демутації та станом популяції на прикладі двох видів мурашок (Lasius niger і L. flavus) показав, що з плином сукцесійних змін спершу повільний, а згодом різкий приріст чисельності мурашок припиняється, і з часом заселеність мурашників починає істотно знижуватися.