Стійкість мохів із фонових і антропогенно трансформованих територій до водного дефіциту

Анотація

Досліджено толерантність до водного дефіциту протонеми вегетативних і генеративних клонів мохів Bryum argenteum Hedw., Funaria  hygrometricaHedw.таBarbulaunguiculatаHedw.з фонових (м. Львів, лісопарк “Погулянка”) і антропогенно порушених територій Язівського родовища сірки (Львівська обл., Яворівський р-н) і породного відвалу видобутку вугілля Червоноградського гірничопромислового району (ЧГПК). Лабораторну культуру вирощували на агаризованому середовищі Кнопа, створюючи водний дефіцит додаванням 1–5 % поліетиленгліколю (ПЕГ). Встановлено, що вегетативні клони досліджуваних мохів із різних місцевиростань фонових і антропогенно трасформованих територій є толерантніші до нестачі вологи, ніж генеративні. Найстійкішими були дернинки Bryum argenteum з вершини південного схилу відвалу видобутку сірки, які на середовищі з 2 % ПЕГ мали найбільший діаметр і найбільшу кількість гаметофорів на дернинку порівняно зі зразками з вологіших місцевиростань північного схилу відвалу. Вегетативні клони з різних місцевиростань з фонових і антропогенно порушених територій проявляли різну чутливість до водного дефіциту. Рослинам із відвалів була властива вища швидкість росту регенерантів, і вони утворювали більше гаметофорів на середовищі з ПЕГ, ніж зразки зі Львова. Встановлено, що толерантність вегетативних і генеративних клонів мохів B. argenteum, F. hygrometrica таB. unguiculatа до дефіциту вологи залежить від віку рослин, концентрації ПЕГ і тривалості його дії, а також життєвої стратегії виду. Показано, що мохи завдяки успішному вегетативному розмноженню з коротким циклом розвитку, яке у стресових умовах (зокрема, нестачі вологи) може частково заміняти генеративне розмноження, краще адаптуються в умовах водного дефіциту на посттехногенних територіях Язівського родовища сірки та породного відвалу видобутку вугілля ЧГПК.