ТЕАТР, ЯКИЙ ПРОТИСТОЯВ РЕЖИМАМ ТРЬОХ ІМПЕРІЙ. ЧАСТИНА 1: ВИКЛИК АВСТРО-УГОРСЬКІЙ МОНАРХІЇ

Анотація

У межах першої частини статті розкрито початковий етап становлення та функціонування унікального Гуцульського театру на початку ХХ ст., пов’язаний із протистоянням режиму Австро-Угорської монархії. Мета дослідження – з’ясувати специфіку взаємовідносин Гуцульського театру Гната Хоткевича та його головних представників з австро-польською владою, поліцією та військовим командуванням в Галичині та Буковині, розкрити цензурні утиски, виявити національну та громадянську позицію очільників та акторів Гуцульського театру, які в умовах екзистенційної загрози існуванню українського народу протистояли політичному режиму Австро-Угорської монархії та антиукраїнській політиці пропольського Галицького намісництва.

Методологічна матриця цього міждисциплінарного дослідження ґрунтується на синергії державницького, націєтворчого, театрознавчого, соціокультурного та системного підходів. Інструментарій роботи охоплює аналітичний, культурно-історичний, історико-біографічний, герменевтичний, компаративний та феноменологічний комплекс наукових методів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в історіографії українського театру застосовано інноваційну методологію, яка ґрунтується на державницькому та націєтворчому підходах. Також вперше на цьому методологічному підґрунті комплексно розкрито етнокультурний та національно-громадянський чин та адекватний спротив Гуцульського театру та його чільних представників адміністративно-цензурному тиску владних інституцій Австрійської імперії, та визначено роль цього колективу як дієвого засобу національно-культурної самоідентифікації українців Галичини й Буковини на початку ХХ ст.

Отже, завдяки проведеному дослідженню виявлено, що Гуцульський театр та його очільники своєю жертовною діяльністю кинули дієвий ідейно-естетичний виклик владним інституціям Австрійської імперії та антиукраїнській політиці пропольського Галицького намісництва, шовіністичній системі національного й соціального гноблення українців, приниження їхньої самобутньої мови та культури. Театр став національно-культурною та політичною трибуною Гуцульщини, яка заклала міцний фундамент для пробудження національної свідомості та духовного згуртування галицьких і буковинських українців в умовах імперського панування.

Статтю присвячено 35-річчю проголошення Незалежності України