В ЕПІЦЕНТРІ “ДРАМ ЧУЖОЯЗИЧНИХ”: ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТА ПОСТАНОВКИ НА СЦЕНІ ФРАНКОВОЇ ВІЛЬНОЇ ПЕРЕРОБКИ “ВІЙТ ЗАЛАМЕЙСЬКИЙ”

Анотація

Іван Франко є автором понад десяти драм, проте лише одну з них він переробив з “чужоязичної” літератури – “Саламейський алькальд” (ісп. “El alcalde de Zalamea”) Кальдерона де ла Барки, використовуючи при цьому не іспанський оригінал, а німецький віршований переклад. “Війт Заламейський” письменник написав приблизно у лютому–березні 1894 р. зумисне, щоб поповнити репертуар театру “Руська бесіда”. За життя автора твір не опубліковано. Іван Франко вніс низку змін у Кальдеронову драму честі “Саламейський алькальд”, завдяки чому український варіант вийшов динамічнішим і сценічно цікавішим. У статті докладно розглянуто історію написання твору та його прижиттєвих театральних постановок, кореляцію Франкового сюжету з текстом Кальдерона. Із листування письменника бачимо труднощі, з якими він стикнувся в цей період життя (передусім матеріальні), мотивацію до розробки власних сюжетів та запозичення з іноземної літератури. Проаналізовано зміни, які вніс Франко, пишучи українською “Війта Заламейського” та адаптуючи до української сцени. 

На основі листування Франка та повідомлень у пресі виявлено реакцію тогочасного глядача на постановку, обставини та причини, що були перешкодою для успіху “Війта Заламейського”. У відгуках на спектакль хоч і йшлося про його актуальність та важливість, однак вказано й на недоліки постановки на сцені, які полягали передусім у поганій режисурі, грі акторів. Мета статті – проаналізувати особливості написання та перекладу драми “чужоязичної”, а також її актуальність для тогочасної сцени. Дослідження виконано на основі низки традиційних та міждисциплінарних методів (порівняльний, типологічний, аналітичний, синтетичний). Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні зазначеної проблематики, впровадженні у науковий обіг раніше непублікованих матеріалів, маловідомих досліджень. Студія має практичне значення для істориків театру та франкознавців.