МИСТЕЦТВО ВИХОВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ: ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ АУДІОПРОЄКТІВ ТА ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИХ КОМПОЗИЦІЙ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТВОРЧИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ)

Анотація

Досліджено мистецькі практики виховання історичної пам’яті молоді, побудовані на висвітленні подій російсько-української війни, на матеріалі творчих робіт студентів факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Обґрунтовано значення історичної пам’яті як важливого чинника формування національної та культурної свідомості, громадянської позиції, патріотичного виховання й моральних орієнтирів молодого покоління. Наголошено, що, в умовах інформаційної війни, поширення пропаганди та імперських наративів мистецькі практики можуть виконувати не лише естетичну, а й документальну, комунікативну, просвітницьку та патріотичну функції. Розглянуто досвід залучення студентів до активного співтворення історичного знання завдяки роботі з документальними свідченнями, громадянську лірику та інші тексти, що безпосередньо відображають досвід війни. Проаналізовано створення у перші дні повномасштабного вторгнення волонтерського аудіопроєкту “Хроніки підвалу”. Простежено особливості роботи студентів, викладачів та акторів над озвученням документальних текстів, написаних очевидцями, які переживали початок війни в умовах бойових дій та обстрілів. Окрему увагу приділено принципам побудови поетичної, а далі літературно-музичної композиції “Не хочу літа, хочу Перемоги…”, створеної на основі поетичних текстів, написаних під час війни українських авторів. Визначено основні принципи її драматургічної організації. Показано, як документальна поезія, що фіксує конкретні події, людські втрати, досвід вимушеного переміщення, героїзм захисників і прагнення до перемоги, у процесі сценічної інтерпретації набуває цілісної драматичної структури та стає засобом осмислення колективного досвіду. Простежено подальший розвиток цієї практики через поєднання поетичного слова з вокалом, авторською піснею, грою на бандурі, гітарі, інструментальними та хореографічними засобами. На матеріалі творчої діяльності факультету продемонстровано еволюцію мистецького осмислення війни від первинної фіксації емоцій і сподівань до усвідомлення мужності та героїзму українських захисників. Доведено, що залучення студентської молоді до створення подкастів і літературно-музичних композицій сприяє не лише розвитку їхніх професійних та творчих компетентностей, а й активному засвоєнню історичного досвіду, формуванню відповідального ставлення до національної пам’яті та протидії дезінформації. Визначено мистецьку творчість як один із дієвих способів психологічного опрацювання травматичного досвіду війни та водночас як інструмент комунікації між поколіннями. Зроблено висновок, що сучасна студентська молодь має бути не пасивним отримувачем інформації, а дослідником, творцем і оповідачем історичного знання. Використання сучасних цифрових форматів і художніх засобів дає змогу доносити український досвід війни до молодіжної аудиторії в Україні та за кордоном, сприяючи збереженню національної пам’яті, консолідації суспільства та міжнародному розумінню українського досвіду.