ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БОГДАНА КОЗАКА З ВИШКОЛУ АКТОРА У ІНТЕГРАЛЬНІЙ ВЗАЄМОДІЇ СЛОВА

Анотація

Розглянуто творчий шлях видатного українського актора та театрального педагога Богдана Миколайовича Козака як майстра, що достеменно володів словесними та тілесними засобами виразності у всій їхній дискурсивній вичерпності та вмів вишколювати такі вміння у вихованців. Акцентовано на джерелах його мистецького становлення, значенні родинного, професійного, життєвого та культурного оточення. Проаналізовано спадкоємність театральної традиції у творчій долі митця. Простежено важливість самовдосконалення і наполегливої праці у досягненнях самого артиста і формуванні творчої особистості. Прослідковано основні віхи педагогічної діяльності наставника. Розглянуто основні засади його педагогіки. Зосереджено увагу на інтегральності підходу до виховання мистецької театральної зміни, який акумулює у собі вишкіл не тільки прикладний, ремісничий (словесний, пластичний), а й загальнокультурний, естетичний, етичний та громадянський. Підсумовано значення мистецького та педагогічного досвіду Б. Козака для театрального процесу Львова та України і наголошено на необхідності впровадження його у навчальну діяльність послідовників й усього факультету культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка.

Мета дослідження – осягнення складників творчого методу Б. Козака в інтегральному оволодінні ним словом та тілом у всій повноті наявних у них сенсів та шляхів ефектного передання набутих знань та умінь студентам.

Методологія дослідження ґрунтується на емпіричних, філософських, теоретично-практичних та історичних підходах (особистих спостереженнях за педагогічною та творчою діяльністю митця, спогадах про неї соратників, індуктивно-дедуктивних та аналітично-синтетичних принципах розгляду генези діяльності особистості).

Наукова новизна роботи полягає у зіставленні артикульованих Б. Козаком принципів театральної творчості з конкретними її сценічними результатами та плодами його педагогічної діяльності.

Аналіз джерельної бази. Найбільш значним фактологічним джерелом дослідження були, передусім, теоретичний та методологічний матеріали Б. Козака, зібрані в його книгах “Театральні відлуння” та “У лабіринтах історії українського театру”, статтях та наукових працях. У розумінні досліджуваної теми важливими були спогади соратників митця, зокрема Лариси Кадирової, його учнів та театральних критиків, інтерв’ю з ним Лариси Брюховецької, Майї Гарбузюк, Джеми Домбровської, Ярини Коваль, Тетяни Козирєвої, Ярин и Коваль, Анатолія Сулименка, аналітика Юлії Щукіної.