ЕТЮДНИЙ МЕТОД В СЦЕНІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ДИСКУРС

Анотація

Проаналізовано потенціал застосування синергетичної методології та трансдисциплінарних синергетичних підходів для вивчення сценічної репетиції як відкритої нерівноважної системи, що розвивається за принципами нелінійності, а також виконано адаптацію синергетичного тезаурусу до понятійно-категоріального апарату театральної практики з урахуванням її колективного характеру.

Розглянуто сукупність репетицій, організованих відповідно до принципів етюдного методу, як відкриту систему, у якій фіксовано нерівноважений стан, спостежено обмін енергією та інформацією з навколишнім середовищем і виявлено поліваріантну нелінійну динаміку в точках біфуркації.

Показано, що перспективи вивчення законів самоорганізації, досліджуваних синергетикою, є продуктивними для використання у різноманітних сферах із наявністю, що розвиваються. Обґрунтовано, що саме такою сферою може бути драматичний театр. У зв’язку із зазначеним для аналізу сценічного мистецтва запропоновано застосування теоретичних положень фундаментальних трансдисциплінарних підходів та теорій.

Мета статті – проаналізувати потенціал застосування синергетичної методології для вивчення сценічної репетиції як відкритої, нерівноважної системи, що розвивається за принципами нелінійності, та адаптувати синергетичний тезаурус до понятійно-категоріального апарату театральної практики.

Методологія. Використано порівняльний та структурно-функціональний методи.