МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГРИ НА САКСОФОНІ Ж.-Д. МІША ТА Ж. ВЕНТУРІ (НА ПРИКЛАДІ ПОСІБНИКА “СУЧАСНИЙ САКСОФОН”)

Анотація

Розглянуто основні методичні засади викладання гри на саксофоні, сформульовані в спільному посібнику відомих французьких саксофоністів та педагогів Жан-Дені Міша та Жеральда Вентурі “Le Saxophone Contemporain” (“Сучасний саксофон”). Охарактеризовано базові структурні компоненти посібника – п’ять розділів, що містять рекомендації з організації щоденної роботи майбутніх виконавців, принципи розвитку техніки та звукової культури, особливості підготовки до конкурсних прослуховувань та концертних виступів, а також аспекти психологічної саморегуляції та сценічної поведінки саксофоністів. Зазначено, що в пропонованому виданні акцентовано увагу на системному підході авторів до побудови занять, де важливе значення мають поступове засвоєння матеріалу, поєднання технічної та художньої складових, розвиток слухового контролю, робота з диханням та артикуляцією. Також підкреслено значущість впровадження у навчальний процес таких форм навчання, як-от систематична робота над звукоутворенням, динамікою, інтонаційною чистотою та стилістичною виразністю виконання. Обґрунтовано необхідність постійної варіативності вправ, гнучкої адаптації темпу та артикуляції згідно з індивідуальними особливостями студента, а також формування навиків глибокого аналізу нотного тексту та його інтерпретації. Окреслено значення розділів посібника, присвячених роботі над елементами сучасної техніки гри, що охоплює новітні виконавські методи, а також інтеграцію інноваційних підходів у репетиційний та концертний процес. Проаналізовано окремий блок рекомендацій стосовно організації самостійної підготовки виконавців до конкурсів та концертних виступів, де акцентовано на поетапності освоєння програми, розподілі навантаження, психологічній готовності та умінні регулювати стан їх фізичної та емоційної форми. Сфокусовано увагу також на питанні сценічної підготовки музикантів, висвітленому в розділах посібника й присвяченому моделюванню реальної акустичної ситуації, техніці генеральної репетиції, адаптації до різних залів і типів публіки, а також проблемі формування сценічного іміджу та збереження внутрішньої зосередженості. Методологія дослідження ґрунтується на використанні текстологічного, джерелознавчого та герменевтичного методів – для аналізу теоретичного та нотного матеріалу посібника, а також методів узагальнення та аналітичного – у процесі опрацювання методичних рекомендацій. Такий підхід дає змогу розкрити методологічні особливості цієї розробки у контексті сучасної саксофонної педагогіки. Наукова новизна статті полягає у ґрунтовному осмисленні сучасних європейських педагогічних практик, наведених у посібнику французьких авторів Жан-Дені Міша та Жеральда Вентурі “Le Saxophone Contemporain” (“Сучасний саксофон”) із перспективою впровадження їх досвіду та методичних засад у навчальні плани мистецьких закладів вищої освітив в Україні.