МІКРО- ТА МАКРОРІВНІ АНАЛІЗУ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ У ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ МУЗИКОЗНАВЦІВ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Проведено аналіз сучасних тенденцій у вивченні синтезу музичного та візуальних мистецтв в українському музикознавстві початку ХХІ ст. та розвиток традицій філософського осмислення мистецтва, започаткованих концепцією Gesamtkunstwerk.

З метою формування методологічних засад аналізу сучасного мистецтва і його розвитку розглянуто два домінантні підходи до вивчення синтезу мистецтв у працях українських музикознавців зазначеного періоду: напрям художнього синтезу та синестетичний підхід. Зазначені напрями репрезентуються та інтерпретуються як різні рівні осмислення міжмистецьких взаємодій: макро- та мікрорівень, відповідно. Зроблено порівняльний аналіз підходів, окреслено їхні методологічні орієнтири, понятійний апарат і сферу застосування.

Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до аналізу мистецьких явищ та потребу подолання фрагментарності існуючих дослідницьких моделей. У зв’язку з цим запропоновано дворівневу концепцію аналізу феномену синтезу мистецтв, яка охоплює мікрорівень, що стосується індивідуальних синестетичних асоціацій у межах елементів музичної мови; макрорівень, що стосується художньо-естетичних концепцій форми та образу.

Застосування такої моделі забезпечує інтеграцію суб’єктивного художнього сприйняття у систему міжмистецьких зв’язків, створюючи підґрунтя для подальшого розвитку музикознавчих досліджень.

На основі проведеного аналізу сформульовано висновки щодо сучасного стану та перспектив розвитку студій із проблем синтезу мистецтв в Україні. Запропонована методологічна модель може бути використана для аналізу сучасних мультимедійних форм, цифрового мистецтва та міжкультурних діалогів, у межах яких музика і візуальні образи взаємодіють у нових форматах. Проведене дослідження сприяє формуванню цілісного уявлення про синтез мистецтв як складний, багаторівневий феномен сучасної художньої практики.

У цьому контексті проаналізовано потребу подальшого осмислення синтезу мистецтв як динамічного процесу, зумовленого змінами культурного середовища та технологічного прогресу. Застосований підхід сприяє розширенню меж музикознавчого аналізу та його інтеграції у ширший гуманітарний дискурс.