СИНЕРГІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН І МЕТОДИКИ РОБОТИ З ХОРОМ

Анотація

Проаналізовано форми й методи взаємодії теорії та практики в процесі вивчення методики викладання хорових дисциплін і методики роботи з хором – освітніх компонентів, що дає підстави проводити педагогічну діяльність у закладах спеціалізованої мистецької освіти. Зосереджено увагу на методологічних аспектах викладання практичної роботи з хором, диригування, читання хорових партитур, хорознавства та аранжування. Визначено передумови вивчення цих навчальних дисциплін, основні методологічні парадигми та принципи їх викладання. Наголошено на обов’язковому апелюванні до індивідуальних практичних навичок і виконавського досвіду здобувачів освіти.

В процесі аналізу форм і методів вивчення дисципліни “Методика роботи з хором” акцентовано на тому, що у комплексі компонентів освітньо-професійної програми “Хорове диригування”, яка реалізується на кафедрі музикознавства та хорового мистецтва Львівського національного університету імені Івана Франка, “Методика робота з хором” тісно пов’язана з дисципліною “Хоровий клас та практична робота з хором”. Наголошено, що методи моделювання ситуації й особистого практичного показу є пріоритетними для формування та розвитку професійно-особистісних якостей майбутніх хормейстерів.

Навчальну дисципліну “Диригування” розглянуто як основну профілюючу освітню компоненту в процесі виховання диригента-хормейстера. З’ясовано, що основними аспектом в опануванні молодим хормейстером мануальної диригентської техніки є обов’язкове врахування специфіки хорового звукоутворення, а також передбачено забезпеченення виклику таких психо-фізіологічних процесів та емоційних станів, завдяки яким досягнуто виразність співу та оптимального застосування засобів вокально-хорової техніки.

Стверджено, що читання хорових партитур як засіб для самостійного опанування нотного тексту хорового твору шляхом його програвання на фортепіано розвиває диригентську уяву студента, а наявність вокально-слухового досвіду допомагає наслідувати хорове звучання в процесі гри партитури на інструменті. Зазначено методи вдосконалення навичок читання партитур під час самостійної роботи студента та проходження ним хорової практики в дитячих і аматорських хорах.

головними завданням навчальної дисципліни “Хорознавство” визначено трансляцію теоретичних знань про хор, його специфіку та виконавські можливості, а також відомості про історію хорового мистецтва, виконавські традиції, творчість відомих хорових колективів та видатних диригентів. Акцентовано, що комплекс спеціалізованих знань, завдяки якому уможливлюється аналітична складова процесу диригування і забезпечується його функціонування як осмисленого творчого акту, є необхідною теоретичною основою для формування диригента-хормейстера.

Методика викладання курсу “Аранжування” покликана допомогти майбутньому музиканту-педагогу вирішувати повсякденні репертуарні потреби, глибше проникати в зміст і фактуру музичних творів та переконливіше інтерпретувати музику. З’ясовано, що практика аранжування значно підвищує творчий потенціал музиканта та задовольняє внутрішню потребу самовираження.