СУЧАСНІ ФОРМИ КОНЦЕРТНО-ХОРОВОЇ ПРАКТИКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Проаналізовано та систематизовано сучасні форми концертно-хорової практики, що сприяло з’ясуванню проблем та перспектив розвитку академічного хорового мистецтва. Осмислення теоретичних основ театралізації хорового виконавства дає змогу наслідувати найновіші тенденції вокально-хорового мистецтва та прагнення до цілковитого розкриття інтелектуально-творчого потенціалу хорового колективу, образу музичного твору, зацікавлення та розширеної слухацької аудиторії. Особливу увагу приділено принципам просторових сценічних рішень в хоровому театрі, що використовують сучасні хорові колективи. Їх умовно розділено на декілька типів. Перший тип пов’язаний з якісно новою інтерпретацією хорової фактури, що дає змогу максимально виявити закладену в хоровій партитурі взаємодію голосів і ліній. Другий тип характеризується нетрадиційним розташуванням груп хору, зі збереженням його злитого площинного розміщення на сцені і шляхом внесення лише деяких змін, зумовлених драматургією твору. Третій тип – це відмова від умовностей сценічних меж, освоєння простору сцени і глядацької зали, театралізації хорового виконання, а також звернення до спеціальних творів, написаних для хорового театру. Виявлено, що в хоровому театрі якісно змінюється роль диригента. Функції сучасного диригента-хормейстера розширюються від “хорового майстра” до співтворця проєкту. Окреслено такі рівні диригентської співтворчості, як диригент–композитор, диригент–звукорежисер, диригент–режисер, диригент–сценарист, диригент–хореограф. Актуалізовано питання педагогічної форми хорового театру. З огляду на це, обґрунтовано необхідність отримання нових додаткових знань у сфері диригентсько-хорової освіти, що стане передумовою виховання сучасних лідерів у царині концертно-хорової практики.