ЄВРОПЕЙСЬКІ ШЛЯХИ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Анотація

Розглянуто тривалий період розвитку українського музичного мистецтва від Середньовіччя до початку XIX ст., що перебував під впливом європейської культури. Проаналізовано основні стилістичні риси різних епох та характері мистецькі особливості, зумовлені розвитком музичної культури на перетині греко-візантійських і західноєвропейських впливів, що охоплювали церковний, світський та фольклорний напрями. Літургійний спів був лише вокальним, тоді як інструментальну музику активно використовували в обрядах і святкуваннях із застосуванням струнних, духових і ударних інструментів. Розглянуто зріз розвитку інструментарію з позиції закладення підґрунтя для подальшого розвитку української музичної традиції у європейському контексті. Досліджено вплив нової гуманістичної ідеології на реформацію українського мистецтва, зокрема створення лінійної нотації, впровадження багатоголосного співу в богослужіння, а також на розвиток інструментальних жанрів і танців у світській музиці. Звернуто увагу на значення освітніх закладів для становлення професійного музикування, зокрема вокального та інструментального мистецтв.

Висвітлено невідому сторінку творчості української оперної співачки та клавесиністки XVIII ст. Єлизавети Білоградської, чия діяльність стала свідченням високого рівня професіоналізму. Розглянуто роль Кирила Розумовського у розбудові мистецької освіти в Україні, що відчутно вплинуло на формування української вокальної школи. Відзначено творчий спадок Д. Бортнянського та його вплив на композитора М. Вербицького й інших представників так званої “Перемиської школи”. Таким чином, цілісне дослідження українського музичного мистецтва дає змогу простежити безперервний еволюційний поступ, який різним способом сприяв зростанню професійної музичної освіти та засвоєнню різних стилів і жанрів у руслі європейської культури.