Молоді українські громади та об’єднання експатів на Близькому Сході: особливості та результати дослідження в добу цифри й COVID-19

Maryna Hrymych


DOI: http://dx.doi.org/10.30970/uam.2022.31.1855

Анотація


Поява цифрового етнографічного поля значно спростила роботу дослідників у галузі діяспорознавства. При цьому воно поставило перед збирачами свої вимоги, змінивши форму багатьох збирацьких і дослідницьких практик. У цій статті зроблено спробу дослідити конкретний невеличкий сеґмент цього цифрового поля, який стосується життя молодих українських громад та об’єднань експатів на Близькому Сході; для вибірки взято українську присутність у таких країнах, як Ліван, ОАЕ, Сирія, Туніс, Кувейт, а цифрове поле обмежується соціяльною мережею Facebook. Здійснено спробу класифікувати форми української присутности на Близькому Сході, тут проглядається чітка межа поміж об’єднаннями жінок, які одружилися з громадянами країн Близького Сходу (тип 1), та об’єднаннями експатів (тип 2). За формою побутування ці спільноти можуть бути формальні (офіційні), напівформальні (напівофіційні), неформальні (неофіційні), ситуативні (зокрема SOS-групи). Форми цифрової діяльности в мережі Facebook вкладаються в такі жанри, як офіційні сторінки, новинарні, жіночі журнали. Дуже активна діяльність українських спільнот Близького Сходу в цифровому полі розпочалася задовго до епохи COVID-19 і мало змінилася під час тривалого локдауну. Це пов'язано зі значною географічною ізольованістю окремих членів громад Близького Сходу, а також (у випадку типу 1) їхньою немобільністю.

Ключові слова: діяспора, Близький Схід, соціяльні мережі.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.