«Розриви» колективної пам’яті: проблематика виявлення та лікування

Анотація

К олективна пам’ять не є монолітним комплексом знань та уявлень,
подекуди вона слоїться, виходить в паралельні режими існування,
а інколи розривається. Розриви колективної пам’яті створюють со-
ціяльне напруження, яке або долається через спеціяльні процедури коме-
моративного перезавантаження, або заганяється в простір позбавлення
голосу. Для аналізу розривів колективної пам’яті плідним є феномено-
логічний підхід, зокрема ксенологічна концепція Б. Вальденфельса. Ме-
тафора «поранення» в контексті зустрічі з Чужим та аналіз «лікування»
обжитого  простору  через  інтерпретацію  за  допомогою  інструментарію
з того самого обжитого простору виявляються плідними під час дослі-
дження комеморативних розривів. Аналіз «зшивання» комеморативних
розривів ХХ століття дає можливість стверджувати, що сама наявність
розриву унаочнюється через застосування нового наративу, що дозволяє
досягти нової якости соціяльної солідарности. У колективній пам’яті су-
часної України є декілька ліній розриву, але можна припустити, що дея-
кі з них не усвідомлюються в суспільстві через відсутність відповідного
наративу. Одним із прикладів такого розриву є колективна пам’ять ви-
мушених переселенців. Рефлексія цього розриву здійснюється через ху-
дожні проєкти, спрямовані на актуалізацію думки про те, що створення
спільного простору пам’ятання в контексті переселенців може спонукати
дію громадянської солідарности, що дозволить запобігти додатковим со-
ціяльним конфліктам.
Ключові слова: колективна пам’ять, феномен Чужого, місця пам’яті, по-
стпам’ять, розрив пам’ятання