«РАДИКАЛ У ТАКТИЦІ»:ОСИП НАЗАРУК ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЙОГО СТАВЛЕННЯДО ІВАНА ФРАНКА

Анотація

У статті охарактеризовано еволюцію ставлення Осипа Назарука до Івана Франка та його творчості – від «велетня духу» та автора «найбільших і найкрасніших творів нашого літературного доробку» до «предтечі большевизму», чию творчість потрібно цензурувати, відбираючи лише деякі нешкідливі твори. Мета статті – з’ясувати суб’єктивні та об’єктивні причини таких змін у поглядах. Методологія статті базується на підходах хронологічності, контекстуалізації, багатофакторності з використанням біографічного та історико-генетичного методів.
На підставі аналітики науковець дійшов таких висновків. До об’єктивних причин зміни рецепції І. Франка з боку О. Назарука належить поразка національно-визвольних змагань 1917–1923 рр. та трагедія, яку пережило покоління 1880-х – 1890-х рр. у зв’язку з цим. Психологічна травма, що виникла внаслідок поразки, спонукала до пошуку винних, що зумовило звинувачення на адресу «покоління батьків», зокрема І. Франка, чиї соціалістичні ідеї завадили здобути державність. Внаслідок пошуку відповіді на питання «як жити далі?» чимало представників молодого покоління здійснило ідеологічний поворот «вправо» – до радикального націоналізму (Дмитро Донцов) або релігійного консерватизму (О. Назарук). Серед суб’єктивних причин виділено особисте знайомство О. Назарука із В’ячеславом Липинським та єпископом Костянтином Богачевським, які зумовили подальшу еволюцію його світогляду до монархізму та католицького інтегралізму. Також безкомпромісність та особиста схильність до радикальних ідей О. Назарука, через які В. Липинський називав його «радикалом у тактиці», зумовили його «чорно-біле» сприйняття постаті та творчості І. Франка. Особливу увагу в статті приділено листуванню між О. Назаруком та В. Липинським, а також критиці Франкової творчості в статтях О. Назарука міжвоєнного періоду.