«ЦЕ, ЗДАЄТЬСЯ МИ, ЄДИНЕ ЩАСТЯ, ЯКЕ МИ В ЖИТТІ БЕЗ ВЛАСНОГО СТАРАННЯ СПАЛО, МОВ СНІГ НА ГОЛОВУ»: ІСТОРІЯ СЛУЖБИ ІВАНА ФРАНКА У ВІЙСЬКУ АВСТРО-УГОРЩИНИ

Анотація

Стаття присвячена службі Івана Франка у Збройних силах Австро-Угорщини, що мала місце після першого арешту (1877) письменника й поновлення його студій у Львівському університеті. Мета студії – на основі архівних, мемуарних, епістолярних свідчень, нових фактів і документів з’ясувати головні обставини та умови перебування І. Франка в армії Австро-Угорщини. Дослідження здійснено з використанням аналітичного, біографічного, культурно-історичного та зіставного методів. Наукова новизна статті полягає в поетапному висвітленні та реконструкції на основі аналізу попередніх досліджень та введення в обіг нових документальних матеріалів (протоколів допиту, оголошення судового вироку з процесу 1877–1878 рр., абшитів про увільнення від служби), які перебували поза увагою біографів І. Франка, умов та обставин військової служби письменника. До статті також додано хронологію подій, пов’язаних із військовою службою І. Франка. На підставі аналізу численних джерел авторка дійшла висновків, що І. Франко сприймав службу у війську як нав’язану повинність, але свій військовий обов’язок як громадянин Австро-Угорщини виконав сповна. Письменник не дочекав закінчення терміну відстрочки і проходив службу одразу по завершенні навчання в університеті. Після трьох з половиною тижнів перебування в казармах ім. Франца Йосифа у Львові (вул. Куркова, 4 – тепер вул. М. Лисенка) І. Франко на підставі першого абшиту був достроково («через непридатність») звільнений від служби у цісарсько-королівському ландвері в листопаді 1879 р. На підставі другого абшиту (1899 р.) І. Франка остаточно звільнили з крайового ополчення у зв’язку з досягненням 42-річного віку.