ІВАН ФРАНКО ТА ІВАН ТОБІЛЕВИЧ: ТВОРЧІ Й ОСОБИСТІ ВЗАЄМИНИ

Анотація

Уперше всебічно й системно висвітлені різнопланові творчі й особисті взаємини І. Франка та І. Тобілевича (Карпенка-Карого). З’ясовано, що І. Франко добре знав усю драматургію І. Тобілевича, про що свідчить наявність у Франковій бібліотеці примірників “Збірника драматичних творів Івана Карпенка-Карого”, виданого в Херсоні 1886 р., і перших двох томів його “Драм і комедій”, виданих в Одесі 1897 р. за підписом “Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)” (на титульному аркуші кожного з томів – дарчий напис). Підтвердженням Франкової обізнаності з пізнішою творчістю І. Тобілевича, а саме з випущеними 1903 р. в Одесі третім і четвертим томами його “Драм і комедій”, є те, що всі п’єси з них саме в тому порядку, як їх там розміщено, Франко розглянув у некролозі “Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)” (1907). Натомість І. Тобілевич був обізнаний із Франковою творчістю, мабуть, вибірково ізначно меншою
мірою, аніж галицький письменник, із драматургією свого східноукраїнського колеги.

Про їхнє особисте знайомство відомостей немає. Автори дійшли висновку, що Франко, найпевніш, так і не бачив акторської гри Карпенко-Карого. Не відомі й Франкові листи до І. Тобілевича, хоча принаймні один такий лист був, як випливає з єдиного відомого листа (відпису) І. Тобілевича до Франка від 1 березня 1888 р. з хутора Надії. Розглянуті й згадки І. Тобілевича про І. Франка в листах до інших адресатів.

Докладно висвітлено Франкову оцінку драматургії І. Тобілевича та її постав львівським театром “Руської Бесіди”. Зокрема зазначено, що Франко не лише характеризував творчість наддніпрянського драматурга, а й акцентував на ідейно-художньому новаторстві його спадщини, підкреслював його визначну роль у розвитку української драматургії й театру. Розкрито обставини прем’єри вистави “Украдене щастя” І. Франка у виконанні акторів “Малоросійської трупи О. К. Саксаганського і М. К. Садовського” (відбулася 5/18 лютого 1904 р. у приміщенні київського театру “Бергоньє”) за участю І. Карпенка-Карого, який виконав роль Миколи Задорожного.

Про виставу І. Франко знав з інформації на театральній афіші, що її надіслав йому Б. Грінченко. Карпенко-Карий планував показати “Украдене щастя” й у Полтаві. У cтатті йдеться також про безпосередні тісні стосунки І. Франка та його синів (десь у 1896–1902 рр.) із Юрієм Тобілевичем (сином драматурга), який, навчаючись у Львівській політехніці, деякий час мешкав у Франків на квартирі, яку вони винаймали на вул. Крижовій, 12.