МОВНА СВОЄРІДНІСТЬ Й АПОКРИФІЧНІ ОСНОВИ ОБРАЗУ БОЖОЇ МАТЕРІ В “АКАФІСТІ ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ”

Анотація

Розглянуто мовну специфіку “Акафісту Пресвятій Богородиці” – виокремлено та проаналізовано апелятиви – іменникові та дієслівні конструкції, з’ясовано їхню роль у творенні образу Божої Матері. У канві тексту акафістів використано синтаксичну конструкцію звертання. Об’єкт цього дослідження – номінації Божої Матері в одному з найдавніших і найпоширеніших в українській церковній традиції тексті “Акафісту Пресвятій Богородиці” (у перекладі сучасною українською літературною мовою).
Окрім того, розглянуто жанр акафісту в контексті “народної біблії” – текстової основи народнохристиянських уявлень. Текстологічні дослідження “народної біблії” (її джерел) засвідчують міждисциплінарність філологічних знань, лінгвокультурологічний потенціал акафістів – усвідомити втілення у мовних знаках ментального коду, що є корисним як для носіїв мови, так і для тих, хто її вивчає.
Ключові слова: акафіст, апокриф, “народна біблія”, лінгвокультурологія, мовний знак, апелятив, звертання, Божа Матір, Богородиця.