ФРАНКОВІ «УВАГИ НАД ПАСТИРСЬКИМ ПОСЛАННЯМ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО “О КВЕСТІЇ СОЦІАЛЬНІЙ”»

Анотація

Розглянуто основні положення послання Митрополита Андрея Шептицького «О квестії соціальній» та рецензію Івана Франка на нього. Послання очільника Греко-католицької церкви І. Франко кваліфікував як нове явище в церковному й культурному житті України з огляду на чисту галицько-руську мову, доступний і багатий на спостереження виклад, знання життя простої людини, широкі наукові інтереси й зацікавлення автора, чіткість його мислення. У посланні Митрополита і Франковій рецензії порушено проблеми взаємин між вірними Церкви та світською владою, взаємостосунків між різними верствами суспільства, людської та Божої справедливості, соціалізму. Франко солідаризувався з Андреєм Шептицьким в основних питаннях, порушених у посланні, і полемізував з ним там, де вважав Митрополита мало обізнаним. Ця рецензія – ще один доказ того, що Франкові ніколи не були чужими проблеми церковного життя. Заслугою Митрополита І. Франко вважав і те, що він позадушпастирську сферу діяльності священників розуміє широко, не надто обмежує її, допускає різні напрями і не вдається в партійність. Сам Шептицький при цьому ставив перед священниками дві умови: 1) громадсько-політична діяльність священника не повинна суперечити науці Христа; 2) вона не повинна заважати йому виконувати безпосередні обов’язки.
У посланні Шептицького і в рецензії І. Франка порушено проблему стосунків між вірними Церкви та світською владою. Митрополит пропагує «послух для справедливих розказів власті» й застерігає вірян перед «духом непослуху для власті», що шириться в Європі і що «евентуально міг би пхнути наш нарід в безодню нещастя». Іван Франко полемізував з ним. Як віднайти критерій справедливості? Що робити священникові, коли ухвали влади суперечать його сумлінню?
Чимало місця у посланні й рецензії відведено соціальним питанням. На думку І. Франка, А. Шептицький охарактеризував лише економічний підклад соціального питання. А головна його суть полягає в тому, що внаслідок цих та інших економічних чинників змінився давній устрій суспільства – від сім’ї до держави, в якій тепер виникли мільйони пролетаріату, могутні коаліції, що намагаються впливати на хід розвитку економіки, конкуренція між ними тощо.
Можна ствердити, що полеміка між інтелектуалами виникла насамперед тому, що Андрей Шептицький та Іван Франко оцінювали ситуацію з різних позицій: зі синхронного, сучасного – перший і діахронного, еволютивного – другий. Різні погляди мали диспутанти й на поняття «справедливість». І в посланні Митрополита, і в рецензії І. Франка порушено проблеми соціалізму. Франко не погоджувався з тезою Шептицького про буцімто цілковиту рівність між людьми, що її домагається соціалізм. Підсумовуючи, І. Франко зазначив, що свої уваги над посланням Митрополита він виклав не для «пустої полеміки», а для серйозної дискусії про важливі для нашого народу проблеми, виявлені в цьому посланні. Пастирське послання Андрея Шептицького завдяки Франковій рецензії стало об’єктом мікроаналізу і вписане в культурологічне (у широкому сенсі цього слова) поле. Лист Митрополита виходить далеко поза межі суто релігійних (тим більше теологічних проблем); І. Франко ж в «Увагах» над ним порушив соціологічні, політологічні, національні, етологічні, навіть психологічні та літературознавчі проблеми. Ця рецензія – ще один доказ багатогранності Франкової особистості, погляд якої сягав і проблем церковного життя.
Ключові слова: послання, рецензія, церковне й культурне життя України, полеміка, міжсоціальні стосунки, людська та Божа справедливість, проблеми соціалізму.